| Фото: Прес-служба єпархії Похоронну відправу очолив єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Василій (Івасюк). Також в останню путь свого співбрата у священстві прийшли провести одинадцять священиків. Горе родини Магничів прийшли розділити парохіяни та вірні друзі, повідомляють “Вікна” з посиланням на прес-службу Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.
У похоронній промові архієрей відзначив, що найголовнішим для померлої людини є молитися за прощення її гріхів і дарування їй Царства Небесного. Владика Василій також використав повчальні слова святого Августина: “Пишні похорони, дорогі надгробки не дають жодної користі, але в тому, що молитва Церкви, відправа Літургії, милостині приносять користь померлим, - не треба сумніватися”.
Після прощальної молитви обличчя померлого було облите єлеєм та покрите воздухом, як приписано в Чині похорону священика, а потім тіло віддали землі.
Довідка. Магнич Михайло, син Івана, народився 13 березня 1968 року Божого в селі Ільці Верховинського району в християнській сім’ї. Батько впродовж багатьох років був членом церковного братства. На початку 90-их років сім’я Магничів активно боролася за відродження Української Греко-Католицької Церкви на Верховинщині та повернення їй церковного майна. Батько був багато років у церковному братстві, мати - активною парафіянкою.
Хрещений майбутній священик 21 листопада 1969 року.
У 1975 році пішов у перший клас Ільцівської восьмирічної школи, яку успішно закінчив у 1983 році. З 1983 по 1985 рік навчався у Верховинській СШ, де здобув повну середню освіту.
З 1985 по 1986 рік працював столярем у колгоспі імені Коцюбинського, з 1986 по 1988 рік проходив службу в армії.
В 1988 році поступив у Кам’янець-Подільський с/г інститут, в якому провчився чотири курси та через фінансові труднощі добровільно залишив вищий навчальний заклад.
У 1991 році одружився з Ігнатюк Людмилою дочкою Дмитра, вчителькою Верховинської СШ. Брав шлюб у селі Криворівня.
2 червня 1992 року Божого у подружжя народився син Іван.
З осені 1992 року почав активну роботу при церкві в якості дяка. По мимо обов’язків дяка Михайло виконував і інші різноманітні поручения священика, допомагав, де тільки була потреба, при необхідності супроводжував священика, чим забезпечував йому безпеку в той складний час та обставинах.
В 1996 році народилася дочка Марія.
Михайло Магнич брав активну участь у реконструкції тимчасової церкви в місті Верховина, в благоустрої приналежної церковної території, при цьому неодноразово виявляв чудові здібності організатора. До прикладу, організував бетонування доріжки, чистку та спилювання старих дерев, що створювали небезпеку. Виготовив дяківську лавку (крилос), сповідальницю, тимчасовий престіл, два аналої, жертовник, декілька столів для різних потреб, та багато іншого. Разом з батьком виготовив іконостас, брав участь у благоустрої та ремонті резиденції.
Михайло працював не тільки над розвитком та матеріальним кріпленням парафії, але і над власним духовним ростом. Так у 1997 році поступив у Люблінський Католицький Університет, який закінчив у 2001 році.
Здобувши духовну освіту з 2001 року працював вчителем християнської етики і разом з дружиною (теж вчитель християнської етики та завуч Ільцівської СШ) став опорою ідеї морально-духовного виховання дітей та молоді в Верховинському районі. Закінчив Прикарпатський Національний Університет імені Василя Стефаника.
4 жовтня 2009 року отримав дияконські свячення з рук Преосвященного владики кир Миколи Сімкайла, а 1 серпня 2010 року прийняв ієрейські свячення.
Служив священик адміністратором церкви Пресвятої Тройці с.Кривопілля та церкви Цілителя Пантелеймона с.Вигода Верховинського деканату.
Кілька місяців боровся з тяжкою недугою. Помер 21 січня 2015 року.
