Михайло Гаврилюк на Водохреще пірнав в ополонку у Гідропарку, інформує ”Світське життя”.
- Чи кожного року ви занурюєтеся в ополонку?
- Так, це в мене традиція, вже років 12 це роблю. Після цього я люблю ще в баньку піти, попаритися добре.
- Де провели новорічні свята і Різдво? Чи їздили додому? Адже з того моменту, як ви стали нардепом, вдома ви буваєте зрідка. Чи бачили дружину? Я так розхумію, що вона за вам сумує.
- Дружину... Ну, Катя.... Все нормально, всіх привітав.
- Дружина взагалі ще є?
- Ви знаєте, що наші козаки мали не одну жінку, а дуже багато по всій Україні, по всьому світу. Я жартую...
- Тобто, у вас в Києві нова дружина? Вдома - одна, в Києві - інша?
- Сьогодні такий день, що не можна брехати... Я з дружиною розлучився 11 років тому.
- Тобто, у вас законної дружини немає. Є подруга, чи її теж немає вже?
- Я ж вам говорив, що в мене їх, як у козаків.
- В Києві вже є?
- І в Києві, і під Києвом, і в кожному селі, тому все нормально!
- Де ніч застане?
- Так, де ніч застане, там і заночуємо.
- Ви в Києві вже майже рік. В метро вас впізнають? Автографи беруть? Фотографуються?
- Всі вже звикли до мене, хто мене вперше бачить - то підходить, а інші вже не підходять. Вітаюсь і їду спокійно, як і повинно бути.
- Коли ми з вами минулого разу спілкувалися, ви тільки вступали в права народного депутата. І тоді сказали про те, що збираєтеся навчатися. Чи втілили ви цю мрію?
- Ви не помітили, як я починаю гарно розмовляти українською мовою? Вже є якісь результати. Але це таємниця, я хочу потім всім показати: “Ось, дивіться!” Пам’ятаєте, був радянський вірш про радянську людина і паспорт? Так само і я хочу сказати: “Я грамотна людина, ось мій диплом!”
- Ви займаєтеся мовою, вимовою, риторикою окремо з викладачем?
- Так, але не тільки: писати, граматику вчимо, історію. Те, що було пропущено в моєму дитинстві, бо як ви знаєте, дитинство в мене не дуже цікавеньке було. Зараз я все доганяю.
- На що найбільше нарікає ваш викладач з вимови?
-Що я не дуже уважний. Замість того, щоб навчатися, я подумками літаю дуже далеко. Він вертає мене на землю і я продовжую вчитися, потім забуваю, що вчуся, знову десь літаю, потім прилітаю ... Такий... козак, одним словом...
