Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області (головуючий Матківський Р. Й., судді Ковалюк Я. Ю., Фединяк В. Д.) постановила поновити Ревюка Андрія Романовича на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району, стягнути з Терцентру на користь Андрія Ревюка 41 957,06 гривень середнього заробітку “за час вимушеного прогулу”.
Апеляційний суд скасував рішення у цій справі суду першої інстанції – Тисменицького районного суду від 26 листопада 2014 року, який відмовив громадянинові Ревюку в задоволенні позову.
Розпорядження Тисменицької РДА від 28 травня 2014 року № 19-к про звільнення з посади Ревюка А. Р. з 13 червня 2014 року за згодою сторін Апеляційний суд визнав недійсним. Таке рішення було винесено 13 січня цього року і вже вступило в силу, пише Тисменицька газета “Вперед”, передає Курс.
Андрій Ревюк був одним з найактивніших учасників Тисменицької районної організації Партії регіонів. Директором терцентру тодішня влада призначила його в травні 2013-го, після того, як попередник Ревюка на цій посаді, також регіонал Олег Мельник пішов на підвищення – став заступником голови РДА з гуманітарних питань.
Мельникові вистачило мужності вийти на мітинг в Тисмениці 23 лютого 2014 року й оголосити перед вкрай неприязно налаштованою проти нього громадськістю про складання повноважень заступника, що він і зробив наступного дня. Розпорядження про звільнення Ревюка підписав уже новопризначений голова РДА Микола Зелінський – за згодою сторін. Однак Ревюк оскаржив у суді це розпорядження в липні 2014 року.
Апеляційний суд взяв до уваги в якості доказу аудіозипис розмови, яка відбулася між ним та головою РДА. Суд першої інстанції не взяв до уваги цей аудіозапис як доказ, оскільки його було здобуто з порушенням вимог закону. Апеляційна ж установа не вважала за потрібне встановити достовірність цього запису, тобто провести експертизу. Отож на Ревюка, вирішив апеляційний суд, чинили психологічний тиск.
Позивач також зазначав, що йому несвоєчасно видали на руки трудову книжку, проте, як випливає з документів, він сам, будучи чи то у відпустці, чи то на лікарняному, 10 червня особисто забрав з Терцентру свою трудову, зробивши про це запис олівцем в журналі обліку руху трудових книжок.
Що стосується суми компенсації за, як визнав апеляційний суд, “вимушені прогули”, то з 13 червня 2014-го по 13 грудня 2015-го минуло сім місяців. При середньомісячній зарплаті, яка вказана в позовній заяві, а це 3834 гривні, компенсація мала би становити менше 27 тисяч гривень, а не 42 тисячі. Проте суд взяв до обрахунку середньоденний заробіток 212,98 грн та перемножив його на загальну кількість календарних днів від 13.06 по 13.01 – 197 днів, включно з неробочими та вихідними, а це мінімум 60 діб.
Як запевняють учасники процесу, Ревюк під час засідання ще й увів в оману колегію суддів. На запитання одного з суддів, чи за цей період він не отримував інших доходів, заробітку чи допомог, він відповів, що ні. “Однак, – пише в своїй заяві на ім’я прокурора Тисменицького району від 19 січня цього року теперішній директор Терцентру Наталія Сворак, – після звільнення з посади Ревюк А. Р. перебував на обліку в Тисменицькому районному центрі зайнятості та отримав допомогу по безробіттю, про що суд не було повідомлено…” Кажуть, він зареєструвався як підприємець та отримав усю суму одним траншем.
Тисменицька районна газета “Вперед”, яка слідкувала за цією справою і висвітлювала дане судове рішення, висловила думку про те, що ситуація мала би зацікавити прокуратуру.
«Як на дилетантський погляд, прокуратура має над чим попрацювати, адже йдеться про спроби особи заволодіти державними коштами. Правоохоронці могли би дати оцінку й згаданій історії з трудовою – ще в ранзі керівника чоловік заволодів документом та фактично в своєму позові звів наклеп на державних посадовців”, – зазначив у матеріалі редактор газети Володимир Заник.
