“Його батьки тепер — так само мертві, але ще цього не розуміють. Минув тиждень, тіло з-під Дебальцевого досі не привезли, от вони й сподіваються, що, може, в полоні або якась помилка, бо всюди пишуть Прошик замість Прошак. Але всюди Андрій Васильович, 90-го року народження. Мій сусід Андрійко. Була людина і нема людини. Був цілий всесвіт і нема цього всесвіту. Ріс, вчився, любив, щоб отак у 25 померти”, — пише у Facebook письменниця Таня Малярчук.
“Голова і серце тріскають, мантра “герої не вмирають” зовсім не працює. Бо вмирають. Вже ціла купа понавмирала. Перша і остання згадка про них в Інтернеті, що померли. Хіба це справедливо? Чому вони? Чому не ви? Чому не я?
Єдина відповідь, що спадає на думку, проста і жорстока: просто так є, одні живуть, інші вмирають. Нема сенсу, нема справедливості, просто одні живуть, а інші вмирають. Головне, змогти це прийняти. Прощай, Андрійку. Ти побачиш прекрасний світ”, — йдеться у її дописі.