ВІКНА 22 роки поруч!

4-річний хлопчик із Прикарпаття, який втратив маму на п’ятий день свого життя, сьогодні тішить аж дві мами

Зворушливу історію маленького іванофранківця, який на п'ятий день життя втратив маму, опублікувала заслужений лікар України, завідувач відділенням Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні Оксана Манюх.
Переглядів: 577

Розповідь про 4-річного хлопчика Оксана Манюх виклала у своєму Facebook:

Сьогодні ця дитина була у мене в кабінеті. Зовсім дорослий Сашко, йому вже 4 роки. Мене вразило, як він просто і щиро називав Мар’яну мамою, бо вона дійсно в найтяжчий момент життя стала для нього справжньою, люблячою мамою. А потім Сашко взяв телефон і передзвонив татові Сергію: “Тату, можеш за нами вже приїхати...” І показав мені записане відео на телефоні, як вся родина вітала його з Днем народження. А я подумала собі: сину, який ти щасливий у Бога, що ти вижив тоді і зараз маєш все для щастя!

А це було у 2010 році ... Ця історія розпочалась напередодні Нового 2010 року. В Україні лютував грип А. До реанімації новонароджених обласної дитячої лікарні доставили неонатальною бригадою новонароджену дитину терміном гестації 26 тижнів і масою 970 грам, що народилась шляхом кесарського розтину. Мама дитини перебувала у вкрай тяжкому стані через ускладнення грипу типу А. Їй (вагітній) вперше в Україні застосували штучні легені, за її життя понад місяць боролись лікарі в обласному перинатальному центрі.

Остання зустріч між сином і мамою… Принесли немовля… «Ми назвемо його Саша, як ти мамо..» - сказав старший син Арсен. Мамині очі на хвильку засвітились радістю, а потім згасли… назавжди.

На п’ятий день від народження Сашко залишився сам… Навколо було все біле і чуже, а фото на кувезі гарної і молодої мами змушувало серце медичного персоналу стискатись від болю за маленьке і безпомічне немовля.

Штучна вентиляція легень, круглодобовий моніторинг параметрів та інфузійна терапія, злагоджена робота медичного персоналу обласної дитячої лікарні, колектив якої з 1995 року співпрацює по україно-швейцарських проектах «Неонатальному» та «Здоров’я матері і дитини», дозволили до мінімуму звести наслідки тяжкого внутрішньоутробного інфікування та хронічної гіпоксії у дитини з крайньою незрілістю органів та систем.

А потім було свято Миколая… На термокарі, де лежав Сашко з’явився подарунок і вітальна відкритка зі словами «Я дарую тобі родину і маму Мар’яну…»

Мар’яна і Сергій усиновили Сашка і Арсена. Тепер у їх родині 4 дітей – Олег, Арсен, Сашко і Вікуся. Вони живуть дружно, хоча сьогодні «поставити на ноги» четверо дітей зовсім непросто.

Ні, наш Світ ще не загине, допоки у ньому живе добро і милосердя!

«Ти моє маленьке Новорічне диво!» - каже мама Мар’яна, пригортаючи до грудей Сашка. А Сашко дивиться на цей світ розумними, дорослими очима, і вчиться вірити, що дива існують, адже тепер у нього дві мами: одна — на Небі і одна — на Землі. Для них обох він виросте здоровим, розумним і щасливим!