| Фото: Оксана Островська Це був святковий для них день. Дітям організували спартакіаду, частування, а ще всі разом співали колядок, інформують ”Вікна” з посиланням на прес-службу ТК “Буковель”.
Юрій Лоп’янецький, керівник “Народної Самооборони” в Івано-Франківську, переконаний, дітям такий релакс вкрай потрібен:
— У них вдома дуже серйозна є загроза. Дуже багато хімічних заводів там і содовий завод, і нафтопереробний. Є імовірність того, що вони в будь-який момент опиняться під обстрілами. Діти сьогодні тут на Прикарпатті, де спокійно, а у них вдома вечорами досить сильно чути арт-обстріли, по начах час від часу відбуваються атаки на блок-пости поблизу Лисичанська. Наші хлопці тримають оборону, а от діти повинні мати дитинство і мирне небо над головою.
День на Буковелі — це повна релаксація. Гори, тиша, свіже повітря — це те, чого бракувало дітям останнім часом. Не дивно, що і враження бурхливі. Прийняти дітей попросили Луганські волонтери. Це не евакуація, а просто можливість прийти до тями. Оскільки спокій, який нині є в їхньому місті, — тимчасовий.
Два тижні діти проживали в родинах прикарпатських соцпрацівників. Дехто мешкав в готелі. За цей час вони відвідали купу музеїв, познайомилися із справжнісінькими гуцулами та побачили місцеві традиції. Дорослі, що їх супроводжують, кажуть: дітлахи ожили просто на очах.
— Діти сали більш відкритими, адже нас дуже добре зустрічали всюди, де б ми не були. Ми навіть не очікували наскільки теплого прийому. Діти просто на очах кожного дня відкривались і страх від того, що ж то за Західна Україна і чи добре все буде минув. Головне, що кожен з дітей зрозумів, що не має ніякої різниці між Східною і Західною Україною, крім географічних координат, – говорить Валентина Ходус, волонтер ГО “Сприяння розвитку Лисичанська”.
Принаймні, два тижні діти не чули звуків пострілів. Задля цього їм дозволили пропустити шкільні заняття. Окремі ж прогулюють цілком офіційно: навчальний процес у їхніх населених пунках наразі призупинили. Днями по завершенні незапланованих канікул вирушили назад, до не надто безпечного, але рідного дому.
