«За руку з гостем»... Гість освоївся і він вже свій... Багато залежить, чи відбудеться найголовніший вияв довіри – рукостискання, — каже Іванна Стеф’юк.
Напівбуковинка, напіврумунка, напівкосівчанка. Таке родинне дерево Іванни Стеф»юк. Відтак, гуцульський побут та колорит найбільше вплинув на світогляд письменниці. Її новели сповнені діалектом горян. Саме тоді, запевняє авторка, вона - без фальші, справжня. Бо думає, свариться, молиться і бажає чогось найпотаємнішого — гуцульською мовою. Втім, серед новел гуцульською говіркою є й такі, в яких вона – літературна пані, інформують ”Вікна” з посиланням на 3-студію.
Її прозі властива певна магія та енергія, — кажуть її друзі. Її герої вміють жити. Кожна історія – то людська притча. До якої спричинилися чиясь міміка, почута розповідь чи сон. Дехто порівнює її стиль писання із манерою Ольги Кобилянської. Новели розчулюють навіть несинтементальних літературних критиків. Прочитавши її твори ті переконуються, що людина в своїй природі - добра.
Євген Баран, літературний критик:
— Коли я читав – я розумів, що їх не можна читати залпом, треба поволи віднаходити той позитив, в мові, композиційному задумі авторському.
Авторка має право на свій голос в літературі, — кажуть критики. Внутрішній світ Іванни Стеф»юк – сповнений позитивом, вона й досі щиро вірить у казку і добро. До слова, авторка є переможницею минулорічного конкурсу “З точки зору осені”, який відбувався в Івано-Франківську.