А тим часом у своїй кінематографічній кар’єрі актриса спромоглася на доволі відвертий, ба навіть громадянський вчинок: категорично відмовилась від вигідних пропозицій зніматися в російських фільмах, повідомляє gazeta.dt.ua.
— Коли почалася війна, в мене були певні гонорари від зйомок у російських серіалах, я багато давала на благодійність. Але потім відмовилася співпрацювати з російськими кіновиробниками.
Зрозумійте, мені неприємно бути навіть “у кадрі” на машині з номерами чужої держави! Або тримати в руках “інші” грошові банкноти, а потім вдавати, що я “афігенная русская деревенская баба”. Це в той момент, коли серед знайомих є поранені… Це — не сумісне. Я — на екрані — “русская баба”, а в нього ручки і ножки немає “завдяки” росіянам…
…І ось одного дня я випила 200 грамів коньяку — і склала всі повноваження зі зйомок у росіян. Мені аплодували. А я вийшла й думаю: що ж далі робити? Звикла бути в цьому постійному русі. Так, серіали — це конвеєр. Хоча там ти не ловиш “зірок”, тому що всі зірки розписані на обличчя іншої країни. Ти майже завжди граєш на другому плані. Хоча бували і попадання, тільки тому, що хтось злітав зі зйомок...
У нас мали би бути свої “Друзі”, “Няні”, “Свати”. Це питання нашого бажання. Вибирайте: ви робочі бджоли у вулику — чи просто трутні? — хазначила Ірма Вітовська.
За словами актриси, яка, до речі, родом із Прикарпаття, тепер перед кіновиробництвом постають важкі проблеми — фінансові, законодавчі. Тому треба робити реформи — швидко. За 1—2 роки. Не тільки в галузі кіно, а й у галузі театру. А далі — шукати можливості допуску інвестицій. Внутрішній ринок потребує захисту, повернення квот на телебачення для українського продукту.
Колеги Ірми Вітовської кажуть, що вона майже весь свій вільний від театру чи зйомок час витрачаєте на волонтерську діяльність, на підтримку наших бійців у зоні АТО.
— Так, я їздила в зону АТО. Там із багатьма здружилася. Потім передавала передачі в госпіталь. Далі все потягнулося — пішли концерти, бригади. Перезнайомилася з волонтерами: знаю, хто чим займається. Маю номери бригад, дивізій — знаю, що для них потрібно… Також маю зв’язок із декількома надійними волонтерськими організаціями, з якими співпрацюю безпосередньо, — каже вона.