«Страх – це бур’ян. Він заполонить ціле поле, якщо його вчасно не вирвати». Людмила Павличенко За 10 місяців студентка Київського університету ім. Шевченка знищила 309 ворожих солдатів. Уже в 23 роки вона зазнала 4 поранення, 3 контузії та стала справжньою легендою на фронті. До сьогодні вона є найкращою жінкою-снайпером у світовій історії. Фільм «НЕЗЛАМНА», заснований на реальних подіях із життя легендарної українки Людмили Павличенко, з’явиться в кінотеатрах з 2 квітня.
Сьогодні, 18 лютого, відбудеться прем’єра другого трейлеру та другого постера фільму.
«Вона дивовижна особистість. Така, якою всі ми, жінки, пишаємося». Джоан Блекхем, виконавиця ролі Елеонори Рузвельт
На фронті на Людмилу чекали такі випробування, що їх витримав би не кожен чоловік. Щоб уразити ціль і залишитися живою, їй іноді доводилося вичікувати на позиції кілька діб без їжі та води, лежачи на мокрій або замерзлій землі. Навіть серйозно поранена, Павличенко не прощалася зі своєю снайперською гвинтівкою. Смерть не лякала Людмилу, жінка боялася одного – втратити можливість битися за власну країну.
«Страх – це бур’ян. Він заполонить ціле поле, якщо його вчасно не вирвати». (Зі спогадів Людмили Павличенко).
Людмила сама завдала німецькій армії такої шкоди, що на снайперку відкрили полювання. Після того як усі спроби вбити Павличенко виявилися невдалими, німецьке командування відправило свого найкращого снайпера, але й він зазнав поразки у виснажливій дуелі, що тривала майже двоє діб...
«Вони оголосили на мене полювання та пообіцяли роздерти на 309 шматочків, по одному за кожного солдата, якого я вбила. А що, мені приємно, що вони точно знають мій здобуток!» (Зі спогадів Людмили Павличенко)
Фільм «НЕЗЛАМНА» – це ще й дивовижна історія кохання на фронті. У розпал війни доля зводить Людмилу з її бойовим командиром Леонідом Киценком, роль якого у фільмі грає відомий актор Євген Циганов. До зустрічі з Леонідом єдиним сенсом життя для Людмили була боротьба за звільнення рідної країни від загарбників. Але покохавши бойового товариша, Людмила розуміє – вижити потрібно заради своєї любові та заради майбутнього.
«Вона була сміливою в усьому. Йдеться не тільки про її снайперську долю, але й про її дивовижну історію кохання...». Євген Гальперін, композитор
Саме кохання дозволило Людмилі відчути себе жінкою за тих нелюдських умов. Попри те що вона стала справді легендарним воїном, з перший днів на фронті Людмила хотіла тільки одного – кінця тієї жахливої, безглуздої війни...
«Я б усім волів передати невимовлені слова Людмили Павличенко: зброю до рук нікому не треба брати – ні жінці, ні чоловікові, ні навіть військовому. Якщо ніхто її не братиме – ні з ким буде воювати». Сергій Мокрицький, режисер
