66-й Львівський мобільний госпіталь знаходиться буквально в епіцентрі подій. Сюди привозять поранених, як із Дебальцевого, так і з району Пісок, Донецького аеропорту тощо.
Як розповідає Тарас Грень із Передової інформаційної групи Міністкрства оборони України, першу медичну допомогу хлопці отримали ще там, на передовій. Далі, ”крила янголів” якнайшвидше привозять бійців сюди, у військовий польовий шпиталь, або як їх тепер називають мобільний госпіталь.
“Раз за разом сюди приїжджають найрізноманітніші “швидкі”. Часто-густо в медичному відсіку авто — до десятка бійців. Чергові санітари щоразу кидаються до машин, допомагаючи пораненим вийти. Важких просто на руках виносять до намету, де знаходиться сортувально-евакуаційне відділення. Тут хворих оглядають і відразу скеровують до відділень. Трапляється так, що хлопців на ношах відразу несуть в операційну. А навколишнім здається, що вони буквально фізично відчувають, як з кожною секундою життя витікає з тіла бійця. І з яким полегшенням зустрічають хірурга після кожної вдалої операції”, — акцентує Тарас Грень.
За словами начальника 66-го Львівського мобільного госпіталю підполковника медичної служби Петра Гринька, увесь персонал установи має дуже високу кваліфікацію. Крім цього, перед виїздом вони провели низку тренувань з розгортання шпиталю в польових умовах. Тому, після здійснення маршу, вже приблизно через десять годин госпіталь зміг прийняти перших пацієнтів. Зрештою, тут навіть кухарі можуть діяти в якості санітарів.
“Я справді пишаюсь людьми, з якими доводиться служити тут, - зазначив підполковник медичної служби. – От, наприклад, Віталій, водій, нагороджений орденом «За мужність». А медичну сестру Оксану, за її самовідданість та героїзм представили до нагороди орденом «Княгині Ольги». Сподіваюсь, що її документи не загубляться на столах «високих кабінетів». Крім цього тут служать два кандидати медичних наук. А також лікарі, які викладають на кафедрах в різноманітних медичних інститутів, голови відділень обласних і районних лікарень. А також надзвичайно кваліфікований сестринський персонал. Всі вони, свого часу, були відмобілізовані. Дехто вже не раз виконував свою місію в АТО. І я радий, що життя і здоров’я наших пацієнтів бережуть такі чудові спеціалісти”.
Наразі мобільний госпіталь забезпечений всіма необхідними медикаментами та устаткуванням. Однак, лікарі дякують волонтерам, та просто небайдужим людям, які приносять і передають сюди чистий одяг. Адже справа полягає в тому, що хлопців з передової доставлять в тих одностроях, в яких вони отримали поранення. Почасти одяг брудний і залитий кров’ю. Іноді однострої просто розрізаються, адже по-іншому зняти їх просто неможливо.
Тому так важливо мати в резерві для кожного військового чисті штани, футболку тощо.
На завершення розмови начальник госпіталю попросив написати звернення до батьків і родичів поранених солдатів. І запевнити їх, що тут, на передовій, військові лікарі роблять все можливе, щоб наслідки поранень їхніх рідних були якнайлегшими. А реабілітація і повернення до нормального життя всіх наших поранених якнайшвидшою.