| Фото: varianty.net — Вперше слово децентралізація з’явилося в період Горбачова, перед тим як почав розпадатися Радянський Союз. Слово “децентралізація” – це такий означник, який з’являється перед тим як приходить той песик із п’ятьма ногами, ім’я якого починається на “П” і закінчується на “Ь”. І ось те, що рік тому з’явилося це слово в обігу, дало змогу зрозуміти, що “починається”. На сьогодні, поки ми граємося словами “децентралізація” чи “федералізація” — процес уже пішов. Себто, реально держава розпадається, — твердить Володимир Єшкілєв. — Ми, міська громада Франківська, живемо в ситуації, коли та держава, яка існує на карті, в реальності вже не існує. Мені завжди було цікаво, а що ж в інших, таких самих збідованих, як ми? От є Лівія, держава, яка теж існує тільки на карті. Є якийсь номінальний уряд, який нічим не править, і якісь племінні об’єднання. Не дай Бог у нас таке буде. І є таке містечко – Місурата, розмірами з Івано-Франківськ. І це містечко “мало всіх у носі”, воно має свою армію і від усіх відбивається, живе краще за всіх. Там досить високий рівень життя населення. З деким вони домовилися, від декого — відбились. Іноді проводять каральні експедиції, якщо бачать загрозу ближче якихось 200 кілометрів від міста, якесь, наприклад, ісламське утворення. Мені, наприклад, хотілося б, щоб івано-франківська громада взяла на себе відповідальність у такий спосіб.
За словами Володимира Єшкілєва, нас навчить, насправді, не якийсь там вихователь, нас виховає війна, інформують ”Вікна”. Це найкращий учитель:
— Якщо вже війна нас не виховає, цю громаду міську, не дасть цей поштовх — нас ніщо вже ніколи не навчить. Те, що у нас відбувається процес розпаду держави, воно не передбачає процесів децентралізації на місцях. Якщо ми будемо децентралізувати державу в цій ситуації – ми будемо підігрувати ворогу. Це логічно. Якщо в країні існують сепаратистські сили, а вони реально існують — я був на Сході країни, я був у містах Мелітополі, Харкові , Донецьку і бачив це своїми очима. Якщо ви думаєте, що Харків зараз під контролем кількох батальйонів і там нема сепаратистів, то помиляєтеся: там їх більше, ніж половини міста! Це саме у Запоріжжі, не кажучи вже про Маріуполь тощо. І щоб у таких умовах проводити ще й офіційну, державу політику децентралізації, то під це слово, під цю політику кожен буде вкладати все, що завгодно. А сепаратисти вкладатимуть що? Сепаратизм! Це очевидно, це реальні речі. Я розумію, що нас до цього підштовхують, але я не бачу для нас, усередині, сенсу для децентралізації. Інший момент, що країна на сьогодні втрачає свою суб’єктність, себто з тими програмами, які ми зараз маємо, з тією ситуацію, яку ми зараз маємо, ми перестаємо бути суб’єктом, ми стаємо територією, на якій граються чужі дядьки. Оці чужі дядьки дійсно можуть нав’язати нам усе, що завгодно, зовсім нас не питаючи, що ми маємо на увазі під децентралізацією. Вони у це вкладуть свої поняття, які їм вигідні.
На голос із зали: «Ви малюєте найгірший сценарій», Володимир Єшкілєв акцентував:
— Історія завжди йде найгіршими сценаріями, історія завжди обирає найгірше. Тому я вважаю, що ми зараз маємо якраз наполягати на відповідальності громади. Якщо ми децентралізуємося, наша громада повинна думати, як вона себе буде вести у ситуації найгіршого сценарію, у тих умовах, які є, не у штучних, чекаючи поки дадуть повноваження, поки висмикнуть шматочок і т. д., а єднатися на якихось принципах, які цій громаді найближче. Бо інакше ми будемо відкриті вітрам усього світу, там само, як і колонам бронетехніки, які ходитимуть туди-сюди…
