| Фото: Тарас Грень У цьому переконаний Тарас Грень із Передової інформаціійної групи Міністерства оборони України.
“Пройшов майже рік війни. І за весь цей час особисто я, ніяк не можу звикнути до того, що вільно чи невільно у таку брудну та важку справу, як збройний конфлікт часто втягнуті жінки, діти, літні люди. Якось логічним є те, що воювати мають чоловіки. Однак, зустрічаючи на передовій дівчат не можу зняти з себе якогось відчуття вини за те, що вони тут. Та наші україночки в лиху для всієї держави годину демонструють просто еталони можності, героїзму та самовідданості”, — наголошує він, розповідаючи про операційну медичну сестру Оксану Тицьку.
Вона служить в одному з військових госпіталів, що зараз знаходиться на передовій. Маючи дві освіти — юридичну і медичну, вона цілком могла знайти шляхи, щоб уникнути мобілізації.
Та, отримавши повістку, ця мужня дівчина відразу пішла до військового комісаріату. І от зараз триває її вже друге відрядження в зону проведення АТО.
Перший раз вона була на Маріупольському напрямку. Якраз в той час, коли адепти «новоросії» по-звірячому почали обстрілювати, як позиції наших військ, так і жилі квартали. За словами Оксана Тицьки, героїні дуже важко було звикнути до каліцтв, як воїнів, так і цивільних людей від залпів артилерії та систем залпового вогню колишнього братського народу. Так само нелегко було перелаштуватись на зовсім інший тип операцій із видалення уламків російських снарядів та ракет, що потрапили в тіла українців. Однак, всі військові медики Збройних Сил України виконували свою роботу.
— Найстрашніше в роботі військового медика – це не надати вчасну допомогу пораненому, - зізнається Оксана. – Страшно, коли на твоїх очах вмирають люди, які могли б ще жити і жити. Тому всі наші лікарі викладаються повністю, аби зберегти життя і врятувати наших бійців, що зазнали поранень.
Зараз Оксану командири подали на заохочення орденом «Княгині Ольги». Сподіваємось, що документи не загубляться в кабінетах тих, хто знає про війну лише зі стрічок та повідомлень новин.
— Я не можу бути дома, коли іде війна за цілісність нашої держави, - підсумувала Оксана. – Адже зберегти країну для нащадків — справа кожного з нас. А ще, користуючись нагодою, хочу звернутись до всіх лікарів, які підпадають під мобілізацію. Хочу попросити людей в білих халатах зрозуміти, що їх знання та уміння дуже потрібні хлопцям тут, на передовій. І тому прошу всіх лікарів, які отримали повістки, не ховатись і не тікати від служби, адже саме від нас залежить доля поранених солдат. Просто подумайте про це… а потім ідіть у військовий комісаріат.