__large.jpg)
“Звучать марші січових стрільців чи інші широко відомі стройові мелодії, і особовий склад навчального закладу проходить урочистим маршем, чітко карбуючи крок… Спостерігаючи збоку за диригентом, неважко помітити його зосереджене обличчя, виразні рухи, які ніби самі творять величну музику”, — каже Василь Бойчук, доцент Прикарпатського факультету Національної академії внутрішніх справ.
Ярослав Геців — людина-легенда навчального закладу, ветеран праці й талановитий педагог. Він змалку мріяв стати музикантом, власне, цьому присвятив усе своє життя.
Розпочав музичну кар’єру в Івано-Франківському музичному училищі ім. Д. Січинського. Одразу після закінчення училища – навчання на музично-педагогічному факультеті Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. Василя Стефаника, де під керівництвом досвідчених викладачів постійно і наполегливо працює над удосконаленням свого професійного рівня, розвиває творчі здібності, займається різними жанрами музичного мистецтва.
У 1980 році молодого і перспективного музиканта запрошують на посаду начальника оркестру Івано-Франківської школи міліції МВС СРСР, який, до речі, було створено ще в 1954 р. у тодішній Станіславській школі міліції. Починається нелегка служба в органах внутрішніх справ, але саме тут повністю розкриваються грані творчої особистості молодого лейтенанта.
Крім керівництва оркестром, він створює вокально-інструментальний ансамбль “Пошук”, займається клубною роботою. Природжений талант музиканта, здібності педагога-організатора привертають до нього багатьох курсантів, користується Ярослав заслуженою повагою керівництва і авторитетом серед офіцерів. Ярослав Геців за короткий проміжок часу зумів підняти художню самодіяльність навчального закладу на якісно вищий рівень, бо завжди був переконаний, що залучення особового складу до музичного мистецтва має надзвичайно велике значення для формування етичних та естетичних норм майбутніх міліціонерів, розширення їх світогляду тощо.
Сьогодні духовий оркестр Прикарпатської факультету – неодноразовий учасник всеукраїнських і зональних творчих конкурсів художньої самодіяльності, про що свідчать численні дипломи і грамоти. А незмінний диригент, хоча і у відставці зараз, продовжує творчо і сумлінно працювати на ниві виховання підростаючого покоління.
Не без почуття гордості розповідає маестро про незабутню для всіх оркестрантів подорож до Франції у 2005 році, куди оркестр було запрошено на міжнародний музично-фольклорний фестиваль, що відбувся в містечку Валреас у провінції Провансаль.
Програма перебування у Франції була досить насиченою, оскільки курсанти оркестру виступали в 9 містах, подолавши загалом 12 тисяч кілометрів доріг. Музиканти грали на вулицях і майданах, стадіонах і залах. Відрадно, що така копітка праця щедро компенсувалася теплим прийомом і непідкупною щирістю місцевих жителів.
Ярослав Степанович щиро зізнається, що музика є сенсом усього його життя, вона допомагає у скрутні хвилини життєвих негараздів, є постійним атрибутом усіх звершень. Власне почуття музичного смаку, яке прищеплює маестро курсантам, залишається з ними назавжди, є складовим чинником формування їхньої особистості.
