“Сьогодні ми побували в реальному населеному пункті Кримське Луганської області. І від всього побаченого там, можемо стверджувати, що хвора маячня російських найманців, які недолуго намагаються копіювати у своїх московських патронів стилі та методи брехливих інформаційних вкидів – була і залишається відвертою брехнею! Передові рубежі нашої держави охороняють найкращі підрозділи з 80-ї окремої аеромобільної бригади, та 24-ї окремої механізованої бригади. Хлопці в окопах відверто сміються з таких повідомлень”, — повідомив ”Вікнам” Тарас Грень із Передової інформаційної групи Міністерства оборони України.
“От подивіться: від нас до ворога приблизно 800 чи 1000 метрів, - розповідає десантник з позивним ”Татарин”, який саме охороняє Кримське. – Ми їх бачимо в біноклі та приціли. І незважаючи на те, що з того боку не дуже притримуються режиму тиші, влаштовують обстріли наших позицій зі стрілецької зброї, засилають до нас розвідувально-диверсійні групи тощо, ми їх не боїмося. Десантник вміє робити все. Крім однієї речі – утікати з поля бою. От і ми не налаштовані віддавати землю України будь-якому загарбнику. А те, що вони там щось брешуть, то най їм Бог простить”.
Немає на передовій і десятків підбитих українських танків, як це стверджують загарбники української землі. Проте, в полях, навколо наших бліндажів, є чимало згорілої російської техніки, якою московські керманичі щедро обдарували недолугих воїнів “війська новороського”. Влучні постріли з мінометів, гранатометів, танків та артилерії перетворили броньовану гордість російського “оборонпрому” на купу брухту, який тепер гниє в українських полях. Колишні російські танки, БМП та БТР дірявими, червоно-іржавими від вогню остовами псують мальовничі краєвиди України. І тому, командуванням було прийнято рішення стосовно їх вивезення до місць наступного етапу утилізації.
“От ніяк не можу зрозуміти, чому цим російським найманцям так хочеться воювати? – роздумує десантник ”Юрко”. – Ми ж не йдемо на їх землю. Крім того, вони несуть шалені втрати, як в техніці, так і в живій силі. Напевно російські матері якісь інші. Їм зовсім не шкода своїх дітей та чоловіків. Аби спекатись їх з дому, вони, напевно, ладні посилати їх навіть на війну”.
Але вороги незалежної України не припиняють психологічного тиску на українських воїнів. Зокрема, час від часу на 31-му блокпості, який був залишений військовими, щоб не нести зайвих людських втрат, маргінали проводять так звані “шикування слави”. Тобто користуючись перемир’ям вони шикуються у кілька рядів, виносять червоний прапор давно пірнувшого в нетрі історії СРСР, та дуже голосно вмикають радянські пісні. Крім цього, через компанію мобільного зв’язку “Київстар”, яка працює в Україні, до солдат на передовій приходять смс-повідомлення.
Українські бійці кажуть, що така клоунада, тут на передовій, їм замінює безплатні циркові вистави.
“Щодо самого населеного пункту Кримське, тобойовики своїми обстрілами майже зруйнували цей населений пункт. Вибиті вікна і двері. Кинуті хати і цілі будинки. Хвостовики мін, що не розірвались, стирчать в дорогах. Все це нагадує пейзажі з якоїсь фантастичної комп’ютерної гри, — каже Тарас Грень. — Однак, люди поступово повертаються сюди. Намагаються навести лад в зруйнованих будинках. А ще ми дуже здивувалися, що місцеві люди просто не вірять адептам “Новоросії”. Справа в тому, що більшість місцевих, потрапивши під вплив російської пропаганди, втекли від війни саме на територію, яку контролюють бойовики. Що там робиться і чому звідти повернулись до України, нам розповів Андрій, мешканець Кримського”.
“Я спочатку поїхав туди, - каже Андрій. – Бо нам тут розповіли про жахливих бандерівців, які прийдуть і будуть розстрілювати чоловіків та ґвалтувати жінок. Але справжніми бандитами виявились ті, хто називав себе нашими визволителями. Нас просто пограбували в пунктах пересилки біженців. А потім всіх чоловіків під страхом фізичної розправи змушували вступати до лав бойовиків. Я вирішив повернутись додому. Якщо моя доля бути вбитим, то нехай вже це трапиться на порозі рідного дому. Тут солдати десантники зі Львова не лише нас нагодували та поділились продуктами, але й допомогли мені розмінувати будинок і подвір’я від російських мін та “Градів”. Тепер я знаю ціну російській пропагандистської брехні”.
Із Котмського журналістів проводжали військові десантного підрозділу 80-ї окремої аеромобільної бригади. Хлопці вишикувались біля свого броньованого коня і попросили записати та передати всьому світові їх слова:
“Ми — воїни 80-ї окремої аеромобільної бригади. Ми стоїмо на нашій землі в українському населеному пункті Кримське. І наголошуємо: Кримське було, є, і буде українським!”.