Щодня Юрій Андрухович заглядає у вічі франківчан, анонсуючи виставу за своєї участі. ФОТО+ВІДЕО

У п’ятницю, 13 березня, в театрі ляльок ім. Марійки Підгірянки іванофранківці матимуть змогу переглянути виставу «Альберт, або Найвища форма страти», створену за одноіменним оповіданням Юрія Андруховича.
Переглядів: 1045
"У центрі нашого дійства — історія Альберта Вироземського, шахрая і злодія. Щоб уникнути смертної кари, він п

Щодня на стінах театру ляльок імені Марійки Підгірянки з 20.00 до 22.00 відбувається промо-мапінг у рамках рекламної кампанії вистави «Альберт, або Найвища форма страти», інформують ”Вікна”. Актори, таким чином, звертаються безпосередньо до перехожих.

Юрій Андрухович: «Вистава «Альберт» створена за моїм однойменним оповіданням, що колись увійде до збірки про видатних нечестивців усіх часів. У центрі нашого дійства — історія Альберта Вироземського, шахрая і злодія. Щоб уникнути смертної кари, він погодився віддати душу дияволу, але підписана кров’ю угода чомусь не спрацювала — й певного осіннього дня року 1641-го його було привселюдно спалено посеред львівської площі Ринок…».

Ця вистава, твердять автори, — гра слів, інтонацій, жестів, що виникає у відчайдушній, ризикованій і водночас гармонійній взаємодії письменника, що проявляється тут не лише як автор текстів, але і як співак, і як актор, з чудовими музикантами. Виставу доповнює тонка, іронічна, пронизлива графіка, що оживає під час вистави.

Уляна Горбачевська: «Новий вимір — музика, спровокована текстом… Графіка, фрі-джаз, література, традиційна музика, театр. Кожен прийшов у проект зі своєї території і розповів історію у свій спосіб. Як не дивно, це якраз і спрацювало. Ми творимо разом, взаємодіємо, але не змішуємось… якось так».

Любов Якимчук у газеті «День»: «Із середньовічного сюжету просвердлені «дірки» в сучасність (алюзії та натяки), комбіновані стилістично різні мелодії та пісні. Ця інтертекстуальність втягує у гру глядача, спонукаючи його до співтворчості… Після вистави публіка аплодує стоячи... катарсис пережили навіть ті, хто думав, що вже не здатен відчувати щось подібне від сучасного мистецтва».

Юрій Андрухович: «Ідея поєднати саме цей текст із саме такими виконавцями та саме такою візуалізацією — це щось більше і значніше, ніж просто режисура. Це створення особливого мистецького синтезу, відкривання потаємних можливостей тексту, про які не здогадувався навіть я, його автор».