Та наразі вся ця маячня частково діє лише на підконтрольних терористам громадян. Люди Української території Донбасу прагнуть бути у складі України і ототожнюють себе лише з цією державою. І тут не потрібно бути політологом чи соціологом — варто лише пройтись вулицями звільнених від сепаратистів Краматорська, Слов’янська чи інших містечок і сіл цього краю. Відразу відчувається, як переважна більшість громадян з повагою і вдячністю ставляться до українських солдатів.
Ось цю зелену квіточку, яку ви бачите на знімку, мені подарувала маленька дівчинка Юля. Вона просто підійшла до мене і всунула в руки цей свій найбільший скарб. Потім батьки дитини пояснили мені, що їх дочка вже давно хотіла щось подарувати “дяді солдату”, який захищає її життя від бандитів. А вишиті соняшники (своєрідний символ Донбасу, адже їх тут сіють чимало і соняшникове зерня тут також вважається “чорним золотом”),як і надпис на звороті, теж подарунок від дівчини-донбасівки, яка так і не назвала свого ім’я.
— Ви зрозумійте, ми всі дуже вдячні, що українські бійці просто врятували нас з лапищ путінських найманців, — сказала вона. — Для нормальних людей, які мешкають на Донбасі всі ці “новороси” а також і “Д-Лнерівці” це просто якась пошесть і чума. Коли вони були в нас, то нам здалось, що Сталін і Ленін піднялись з могил і встановлюють тут свої порядки, обносячи все колючим дротом. Ми ніколи не хотіли так жити. Але нас ніхто не спитав. Заслані з Росії провокатори за згодою місцевих правителів провели якісь фейкові референдуми...
Однак головний меседж висловив літній чоловік, який був свідком нашої розмови.
— Вам, напевно, завжди казали, що Донбас хоче відділитись? — спитав він, і відразу ж додав. — Не вірте цьому. Донбас ніколи не був російським. Все це ілюзія, створена путинською пропагандою. Так, ми прості робітники, шахтарі, селяни. Так, більшість з нас говорить російською. Та разом з тим ми прагнемо жити в Україні. І нам не потрібні всілякі там автономії чи республіки. Ми так само рівні перед нашою державою, як і мешканці інших областей. І ми просимо всю Україну не покидати нас на розправу отій орді, що йде зі сходу.
Про те, що Донбас проти російської окупації, свідчить і великий волонтерський рух серед мешканців цього регіону. Можливо, він не так централізований, як в інших областях України. Та той, хто був в АТО обов’язково зустрічався з людьми, які просто на знак допомоги відремонтують машину, поділяться теплом своєї домівки та гостинністю. І навіть допомагають з забезпеченням якимось необхідними речами, такими, як, скажімо, сучасні пічки для обігріву наметів, бензопили тощо...
Та бути патріотом на Донбасі часто-густо — просто небезпечно. Справа в тому, що адепти “руського міру”, хоч і є тут в меншості, проте вони є віддзеркаленням агресивної російської зовнішньої політики. Керовані своїми кремлівськими патронами, фанатично налаштовані, вони вдаються до кримінальних злочинів. Звичайно, мета в них одна — залякати мирних українців, що прагнуть миру. Показати примарну міць східного мордору. Однак, чим далі, тим важче їм це робити, адже люди Донбасу прекрасно розуміють, яку свободу, разом з “Градами” та “Ураганами” несуть сепаратисти.
Підполковник Тарас ГРЕНЬ,
Західний регіональний Медіа-центр
Міністерства оборони України.
Від редакції. Шановні користувачі! Відтепер на нашому сайті є можливість самостійно розміщувати статті чи новини.
Для цього достатньо:
1) зареєструватися на сайті;
2) зайти до свого профілю;
3) додати новину чи публікацію;
Ласкаво запрошуємо скористатися новими можливостями сайту у рубриці «Я кореспондент».
