Ігор Білозір у свій 37-ий день народження | Фото: Михайло Маслій — У мелодії мого життя багато мажорних нот, хоча є і мінорні. Коли збуджений, сідаю за інструмент і творю. В моїй музиці є драматизм, емоції. Я ціную силу звуку, в якій є місце ліриці. У житті повинно бути все – рух, горіння, саме життя. Сучасна українська естрада досить різножанрова, різностильова. Вона – в пошуках. Хороша музика «закручує» мене. Виникає добра заздрість, добра злість, ух, куртка на ваті, то є люкс!
Бігаю по кабінетах. А хочеться в гори, по гриби, на риболовлю. Там від усіх відпочиваю. Щось згадую, у голову приходять різні ідеї; там маю можливість мислити. Тут не дають, бо навколо – суцільні проблеми. Природа дозволяє втікати від людей. Боляче про це говорити.
Я не хочу, щоб вони замість мене пісні писали. Я це зроблю краще. Нехай вони урядують так, як я пишу, або ще краще – тоді будемо жити нормально і усміхатися будемо. Шкода, що ніби все у нас є: прапор, символіка, герб... Ніби все зробили: є Україна, окрема держава, але не бачимо її жодного поступу вперед. Бракує нам, щоб люди були на своїх місцях. Склалося враження, що кожний став самостійним і кожен сам на себе працює. То як можна тоді побудувати Україну? — Ігор Білозір (липень 1992 року).
Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в районному містечку Радехів на Львівщині. Був четвертою дитиною в сім’ї. У старших класах вже намагався писати музику, мав шкільний ансамбль, грав на весіллях. Своє майбутнє хлопець вирішив пов’язати зі сценою. Спочатку вступив на хормейстерське відділення Львівського музпедучилища, а згодом закінчив ще й диригентське Львівської консерваторії, повідомляють ”Вікна” з посиланням на Твоє місто.
1969 рік. Перший шкільний ВІА Ігоря Білозіра – Богдан Білозір, Андрій Приступа, Славко Шаблій, Ігор Білозір
У Львові Ігор Білозір мешкав за адресою вулиця Фредра, 4. Нині на цьому будинку висить пам’ятна табличка, а в квартирі створено музей композитора. За час навчання встиг постажуватися у США та Канаді. У 1977 року став керівником ВІА «Ритми Карпат» Львівського автобусного заводу, а від 1979 року працював вже художнім керівником і солістом ВІА «Ватра» Львівської обласної філармонії, що виконує більшість його пісень і донині. Окрім того, Ігор писав пісні для своєї дружини, вокалістки Оксани Білозір, а також виконував деякі композиції сам.
1997 р. ВІА «Ритми Карпат»
1987 рік. Його «Ватра»
Середина 1980-их. З дружиною Оксаною і сином Андрійком
Ігоря Білозіра побили 8 травня 2000 року у кав’ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка у Львові, після того, як він зробив зауваження групі відвідувачів, які співали російський «блатняк». Унаслідок завданих травм 28 травня 2000 року артист помер у лікарні. Поховали його у Львові на Личаківському цвинтарі.
Загибель Ігоря Білозора на короткий час привернула увагу до стану функціонування української мови у місті. Паралельно російська преса розпалювала антиукраїнську істерію, стверджуючи, що його нібито вбили за виконання російських пісень. Того ж місяця на надзвичайне засідання Львівської міської ради було винесено питання про впорядкування дрібнороздрібної торгової мережі в центрі Львова та про акустичний режим і про захист звукового середовища в місті.
19 серпня 2013 року на могилі Ігоря Білозіра освятили пам’ятник у вигляді білого ангела. Він виготовлений з італійського мармуру. Скульптори працювали над ним понад півтора року. Ушанувати пам’ять митця прийшли родичі, друзі та понад півтисячі львів’ян. Пам’ятник створили скульптори Андрій та Володимир Сухорські, архітектор – Костянтин Малярчук.
