Питання війни чи АТО – це питання перебуває більше в площині не правовій, а в площині політичній і в площині ресур Професор, доктор юридичних наук Павло Фріс поділився своїми думками із учасниками панельної дискусії проекту “Київський діалог”, присвяченій темі «Правоохоронці vs правозахисники: права людини в час війни»:
— Знаєте, я багато сиджу в соціальних мережах і дуже часто мене, прошу вибачити на слові, просто бісить, коли починають писати про пересування наших військ, про системи оборони, які вибудовують наші батальйони на сході України. Ви знаєте, всі знають моє ставлення до Сталіна, до культу особи тих страшних років, які перейшли наші люди, наші батьки і наші діди, але я вам скажу одну річ: інколи мені здається, ну не те що його не вистачає, а його порядку не вистачає. Яке ти маєш право, якщо ти бачив, що наш батальйон висувається на нову позицію і займає оборону, викладати це в соціальних мережах? Так, мені скажуть, що це свобода слова, ви не маєте права її обмежувати. Чому? Іде війна.
Десь 1993-1994 року я одним із перших в Україні виступив за скасування смертної кари в нашій країні. Справа дійшла до того, що в одній резонансній справі – тяжке вбивство родини глухонімих в нас в Івано-Франківську, мене прийшли бити в університет родичі потерпілих. А ви знаєте чим я займаюся зараз? Зараз я вношу пропозицію про відновлення смертної кари. Відновлення її, звичайно, в обмеженому секторі. Коли Україна в ейфорії прийняла – Конституційний суд 29 грудня 1999 року – прийняв рішення про скасування смертної кари, то ми не скористались можливостями, якщо не помиляюся Протоколу №6 про скасування смертної кари, який дає можливості зберегти смертну кару під час проведення воєнних дій із обов’язковою процедурою повідомлення про це Президента Ради Європи. Ми це не зробили. А тепер подивіться, що діється в нас на сході. Є страшні випадки, коли над нашими бійцями, які потрапили в полон, проводять якісь медичні досліди, експерименти. Доктор Менгеле таким кланяється з того світу тим, так званим лікарям. Тому нам треба відновити смертну кару, відновити її для проведення в зоні бойових дій і в зоні АТО.
Питання війни чи АТО перебуває більше в площині не правовій, а в площині політичній і в площині ресурсних можливостей України вести війну. Ми всі це добре розуміємо, що в нас є агресор, це Росія, але оголосити сьогодні війну Росії було б політичним самогубством для нашої держави. Тому що ми просто не спроможні вести сьогодні реальну війну з супротивником, який набагато більший, який набагато, на жаль, сильніший за нас – у військово-технічному в першу чергу розумінні. Тому питання щодо того, що ми називаємо реальну війну АТО – то воно з політичної точки зору, на жаль, є правильним. Що стосується обмежень, то обсяг цього обмеження повинен бути визначений законом. І ще одне: що таке АТО? Ми це словосполучення взяли від Росії. Це вона постійно проводить в Чечні АТО, на Кавказі, у них все – АТО, Україна – АТО. А що це таке з правової точки зору? Я не знаю. Закон про АТО у нас є? Немає.
У нас в Україні є закон, який визначає поняття надзвичайного стану, але поняття стану підвищеної бойової готовності – ні. Ми не знаємо, що це таке – а від цього йде весь правовий режим: обмеження чи необмеження прав, які обов’язки, дії органів внутрішніх справ і так далі. Якщо ми проводимо АТО – давайте ми створимо закон про антитерористичну операцію, про правовий режим. Отоді буде баланс, визначений законом.
Від редакції. Шановні користувачі! Відтепер на нашому сайті є можливість самостійно розміщувати статті чи новини.
Для цього достатньо:
1) зареєструватися на сайті;
2) зайти до свого профілю;
3) додати новину чи публікацію;
Ласкаво запрошуємо скористатися новими можливостями сайту у рубриці «Я кореспондент».
