“Приїхали ми з одною великою сумкою. Грошей було зовсім трохи і, в принципі, вони майже скінчилися вже в перший місяць”, – розповідає красивий бородань Абдунур по дорозі на роботу.
Сам він родом з Дагестану, його дружина Усніє – кримська татарка, повідомляють ”Вікна” з посиланням на Громадське ТБ.
“Тоді ми саме придбали будинок в Криму, в Олексіївці. Водогін встигли провести і все...”, – згадує чоловік.
Три татарські родини залишили Крим рік тому після окупації півострову Росією і переселилися в невелике карпатське селище Бориня. Знайти їх не складно – в селі лише одна п’ятиповерхівка – гуртожиток місцевого коледжа. Саме тут прибулим виділили крило на другому поверсі, де вони живуть разом з дітьми всі в купі.
Чоловіки працюють в лісгоспі – доглядають за територією, прибирають ділянки, де йде вирубка лісу.
Поки вони на роботі, жінки доглядають за домом та виховують дітей. Вони вдягнені в хіджаби та яскраві хустки.
“Наші чоловіки не сидять на місці, завжди намагаються щось робити, щоб був якийсь дохід. Поки нас це влаштовує, бувають ситуації, коли люди і в гірших умовах живуть. Слава Богу, що ми тут живемо. Звичайно, хотілося б, аби було щось своє...” – каже дружина Абдунура Усніє. Їй 23, але вона виглядає мудрішою, за свій вік.
“Якщо свій дім – на город можна вийти щось зробити, дітей на вулицю вивести без проблем. А тут – з коляскою з другого поверху – вже складніше”, - додає Діляра.
Її чоловіку Абдурахману за проектом ООН вдалося отримати кошти і придбати будинок в Борині, який він зараз облаштовує для своєї родини. У подружжя – п’ятеро дітей. Роботи ще багато, проте вже влітку він збирається перебратися в нове помешкання.
Поряд з будинком – покинуті гаражі. На їх основі чоловіки збираються побудувати будинки і для своїх сімей, а ще розпочати власну справу – влаштувати невелику коптильню й обробляти м’ясо.
“Ото як будуть сусідами – то й ми чимось поможемо. А може й ви нам поможете”, - розмірковує бабця Ольга, яка живе поблизу.