Тарас Процюк вільно розмовляв українською, російською, польською, англійською, сербською, хорватською мовами, мовою фарс Українець знімав бойові дії армії США з балкону шістнадцятого поверху готелю-хмарочосу “Палестина”, коли в нього вистрілив американський танк Abrams. Троє журналістів (”Палестина” був осередком роботи ЗМІ) були поранені, Тарас помер дорогою в лікарню, згадує uainfo.org.
Він мав дуже багату біографію. Навчався у кількох вишах, проте жодного з них не закінчив. Вільно розмовляв українською, російською, польською, англійською, сербською, хорватською мовами, мовою фарсі.
Із космічної академії в Ленінграді, де він навчався у 1980-х роках, Процюка виключили за місяць до закінчення п’ятого курсу особистим наказом міністра оборони – за український націоналізм. А все через те, що він разом із друзями видавав усім охочим намальовані власноруч українські паспорти.
На початку 1990-х працював відеоператором на американську телекомпанію CNN та британську Sky News. Із середини 1990-х років і до загибелі — відеооператор британського міжнародного інформаційного агентства Reuters, приквартирований до українського бюро в Києві. Після 2000 року через скороченням штату українського бюро Процюка перевели до східноєвропейського бюро агентства у Варшаві (Польща).
Тарас знімав на відео московські заворушення 1993 року і розстріл «Білого дому» в Москві, військові конфлікти на теренах колишнього СРСР (Нагірний Карабах, Придністров’я, Чечня), на теренах колишньої Югославії (Боснія, Косово, Македонія), на Близькому Сході, в Кашмір і Афганістані. Отримав поранення і був контужений.
Тарас висвітлював події та протести навколо “касетного скандалу”.
Він був оператором за драйвом, неймовірним професіоналом і мав досвід фронтової журналістики. Колеги кажуть, що він знімав кадри, які розкривали історію та показував жахи війни. Йому було цікаво там, де найспекотніше, де найбільше адреналіну.
Тарас залишив по собі дружину Лідію і сина Дениса та тільки усміхнені фото.
