10-річна полтавчанка Еліза отримала нагороду “За жертовність і любов до України»

Еліза — найменша з 43-х волонтерів громадської організації “Команда небайдужих”, створеної при Свято-Успенському кафедральному соборі, які удостоєні медалі “За жертовність і любов до України”.
Переглядів: 630
"Кожен пакетик я поцілувала, щоб передати своє тепло на фронт", - 10-річна Еліза | Фото: http://fakty.ua

У дівчинки, її батьків та їхніх друзів дуже відповідальна ділянка роботи – забезпечення воїнів АТО сухими сумішами для приготування гарячих страв, повідомляють Вікна із посиланням на fakty.ua.

Підрозділ “Команди небайдужих” (до недавніх пір організація називалася “Полтавський батальйон небайдужих), в який зарахована маленька Ліза, називається ”Польова кухня”. 

Дівчинка фасує овочі нарівні з дорослими, іноді по вісім-десять годин поспіль. А буває, і до дванадцяти ночі.

— Перший раз (це було 15 листопада) ми приготували за день вісім пакетів сушених овочів для борщу, – зазначає волонтерка Ліза. – Нас було восьмеро осіб, і здавалося, що це дуже багато – цілих вісімдесят літрів борщу! Кожен пакетик я поцілувала, щоб передати своє тепло на фронт. З часом, коли призвичаїлися, готували і по сто, і по двісті пакетів. Одного разу встановили рекорд – двісті п’ятдесят шість пакетів за день.

З Полтави на фронт волонтери “Батальйону небайдужих” возять не тільки борщі, але й домашні смакоту. На “Польовий кухні” готуються також розсольники, каша з гарбуза.

Рисову січку полтавчанам передали з Києва, а сухе молоко – з Хорольського комбінату з виробництва молочних дитячих сумішей. На Різдво для бійців АТО волонтери нарізали інгредієнти для олів’є і “шуби”, а на Великдень – спекли паски, зварили яйця і полтавські галушки з курячим м’ясом.

— З кожною передачею ми відправляємо на фронт дитячі малюнки, – розповідає Еліза. – Я сама дуже люблю малювати і теж відправила малюнок для бійців.

Коли координатор Олександра Сиротенко виклала в Фейсбуці фотозвіт про поїздку у звільнений Слов’янськ і на одному зі знімків дівчинка побачила свій малюнок в руках у солдата, вона не змогла стримати емоцій: “Після цього вирішила, що обов’язково буду і далі допомагати солдатам і підтримувати їх чим можу”.