Аварія на Чорнобильській АЕС - руйнування четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС сталася 26 квітня 1986 року. Тільки Про згубний вплив радіації на природу та людину розповідають ще у школах, тож усім зрозуміло, що атомні електростанції, де енергію виробляють ядерні реактори, потребують підвищених заходів безпеки. Однак в Україні, на жаль, до цього ставляться не дуже відповідально, наголошують експерти Національного енергетичного центру України (НЕЦУ), - інформують Вікна із посиланням на ТСН.
На часі в Україні є 15 працюючих атомних енергоблоків, побудованих ще у радянські часи. Їхній проектний термін експлуатації складає 30 років, який можна продовжувати після проведення державної експертизи ядерної радіаційної безпеки.
Термін експлуатації першого та другого атомних енергоблоків Рівненської АЕС та першого енергоблоку Південноукраїнської АЕС було продовжено ще на 10 років. Це було зроблено відповідно у 2010-му і 2013 роках рішенням Державної інспекції ядерного регулювання України на основі звітів Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” і висновку державної експертизи ядерної радіаційної безпеки. Проте експерти НЕЦУ, проаналізувавши звіти “Енергоатому” щодо енергоблоку Південноукраїнської АЕС, з’ясували, що деякі заходи, необхідні для прийняття рішення про подальшу роботу енергоблоку, не було виконано.
— У тому числі це такі заходи як аналіз важких запроектних аварій. Цей захід не виконаний і досі. Атомний енергоблок - це дуже складна технологія і на ній може статися якийсь інцидент, який не було передбачено проектом. І якщо він супроводжується викидом радіоактивності у навколишнє середовище, зараженням людей, це називається запроектною аварією. Тому є такий захід - аналіз важких запроектних аварій, який треба було виконати в рамках підвищення безпеки АЕС перед прийняттям рішення про подальшу роботу. Але його не зробили ні у 2013-му, ні в 2014 році. Відтак цей блок працює вже майже півтора року без виконання усіх необхідних заходів”, - наголосила експерт НЕЦУ з енергетичної політики Тетяна Вербицька.
Крім того, НЕЦУ із залученням колишнього державного експерта з ядерної радіаційної безпеки проаналізували інший звіт “Енергоатому” щодо корпусу першого енергоблоку Південноукраїнської АЕС. “Корпус реактора - це єдиний елемент системи, який не можна замінити. І його строк служби визначає строк служби усього реактора. Якщо можна всі деталі замінити, то корпус реактора є незамінним. І ми проаналізували і виявили, що цей звіт “Енергоатома” готувався, по-перше, неякісно, а по-друге, використовувався неконсервативний підхід”, - додала Вербицька.
Вона пояснила, що під час прийняття рішень, важливих для національної безпеки, має використовуватися консервативний підхід, який передбачає проведення аналізу найгіршої ситуації, яка може статися, тобто для аналізу треба обирати найгірший варіант розвитку подій.
“В експертизі ядерної радіаційної безпеки по корпусу реактора навпаки було використано м’який підхід”, - зауважила Вербицька.
Для прикладу вона навела такий параметр як накопичення флюенсу нейтронів, тобто показник, скільки нейтронів накопичується в металі.
“Є певна межа, до якої можна накопичувати, а далі вже немає гарантії, що та сталь витримає роботу при якийсь зупинці. І є певна тенденція, що нейтрони накопичуються з такою-то швидкістю, й експерти Державної науково-технічного центру ядерної радіаційної безпеки кажуть: “Швидкість накопичення перевищує прогнозовану, але ми вважаємо, що надалі так не відбуватиметься”. Це є неконсервативний підхід.
У разі консервативного вони сказали би: “Так, швидкість перевищує, надалі вона може перевищити ще більше, тому треба вжити таких-то заходів, зробити додаткові обстеження чи треба шукати якісь технічні рішення”. Але цього не було зроблено. Це я навела як приклад, але таких моментів у звіті багато”, - зауважила Вербицька.
Були й невідповідності у звіті щодо оцінки циклічної міцності реактора, під час якої не були враховані усі параметри.
“І вже наші розрахунки показують, що термін експлуатації першого енергоблоку Південноукраїнської АЕС треба зменшити на рік. Якщо врахувати всі параметри, то вже не 10 років має бути, а дев’ять”, - додала експерт.
“Ми робили цю роботу, щоб довести, що звіти “Енергоатома” не є ґрунтовними, не є якісними, і вони не гарантують радіаційну безпеку. А це важливе питання для всієї країни, тим паче країни, яка пережила Чорнобильську аварію”, - наголосила Вербицька.
Експерт НЕЦУ зауважила, що у деяких країнах дійсно є позитивний досвід продовження терміну експлуатації енергоблоків навіть до 60 років, але це реактори іншого типу, наприклад, киплячі в Америці. Україна ж має радянські енергоблоки типу ВВЕР-440 (два енергоблоки на Рівненській АЕС) і ВВЕР-1000. Терміни експлуатації енергоблоків продовжуються і в Росії, але досвіду, як цей реактор буде себе поводити за 6-7 років, немає.
“Цей процес продовження тільки почався і на часі ще немає результатів, щоб сказати, чи це безпечно”, - пояснила Вербицька.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД СВІТОМ
Україна у 1999 році ратифікувала Конвенцію Еспо. Це міжнародний договір, який зобов’язує держави проводити оцінку впливу на навколишнє середовище (ОВНС) комерційних проектів у разі, якщо такі проекти можуть вплинути на екологію сусідньої держави.
Згідно з Конвенцією, Україна перед подовженням “життя” старих енергоблоків мала би спитати свої сусідів, чи не проти вони і який може бути потенційний вплив на них у разі аварії на нашому об’єкті. Однак цей етап було проігноровано.
У 2010 році, коли дали добро на подальшу роботу двох рівненських енергоблоків, “Енергоатом” навіть не готував оцінку впливу на навколишнє середовище, хоча тоді цим питанням цікавилися в Угорщині.
Зазначимо, що на часі другим енергоблоком Південноукраїнської АЕС, роботу якого можуть продовжити цього року, вже цікавиться Австрія. Експерт НЕЦУ Тетяна Вербицька каже, що ситуацію у 2010 році ще можна пояснити відсутністю досвіду, оскільки це були перші енергоблоки в Україні, роботу яких продовжили. Проте у 2013 році, у випадку з першим енергоблоком Південноукраїнської АЕС, Україна також не дала оцінку впливу на навколишнє середовище.
Хоча на той момент вже було чітке рішення секретаріату Конвенції Еспо про те, що продовження терміну експлуатації енергоблоків підпадає під дію конвенції і Україна має проводити транскордонні консультації з сусідами та розроблювати ОВНС.
Відтак Україна не виконує рішення комітету міжнародної Конвенції, що, побоюється Вербицька, може загрожувати Україні певними санкціями з боку Європейського союзу. “Тут можуть бути проблеми, бо відношення до країни вже змінюється. До неї ставляться вже як до порушника, а не як до повноцінного члена”, - наголосила експерт.
