PolyArtGallery вирішила знайти Нікіту з метою йому допомогти. На щастя, в нього все добре, є рідні, які піклуються про Нікіту і сприяють у розвитку його таланту: купують пензлі, папір, зошити, ручки, пластилін, дають кишенькові гроші на всі його потреби. Хлопець вийшов на зустріч із неймовірно теплою усмішкою, простягнув руку: «Я – Нікіта Сторожков», передають ”Вікна”.
Він швидко розкладає на великому столі Майстерні свої зошити, повністю змальовані неземними творіннями і починає розмову:
«Це моя розробка, ідея і фантазії. В одному зошиті я намалював китайські символи і древні писемності. Я ходив на китайське ушу. Там було чотири українці і всі китайці. Питаю їх, хто кого тут навчає? Виявляється, ми їх навчаємо. Вони у нас живуть, тоді їдуть на змагання, перемагають, повертаються в Україну і продовжують проводити заняття. Там я познайомився з китайським професором, який навчив мене китайських і японських ієрогліфів. Битися я залишив. Вивчав ієрогліфи».
«Два роки готувався, розробляв ідею. Перші малюнки створив у 26 років. Спочатку малював на стінах у кімнаті, потім обмалював всі стіни на дачі. Малюю скрізь – на лавочці на вулиці, на кухні, в кімнаті. Люди звертають увагу на мене, підходять, запитують, що це таке. Одного разу їм дуже сподобалися мої малюнки і те, як я розказував про арабські букви. У знак вдячності подарували мені арабську купюру. Тепер вона у мене в зошиті з арабськими символами».
«Я намалював механізми Леонардо Да Вінчі. Він багато чого винаходив».
«На одній із робіт нірвана, перетворення життя. Я вірю в реінкарнацію. Буддисти не бояться смерті. Спокійно живуть, спокійно вмирають. Я з ними не перетинався. Думками про перетворення хочу нагадати собі, ким був у минулому житті. Може науковцем, а може художником».