На франківській сцені виступить Ірма Вітовська у п’єсі "Сталкери". | Фото: Прес-служба театру «Зол Театральний критик Ірина Чужинова для UFRA відзначила п’ять найцікавіших подій фестивалю, передають ”Вікна”. Аби не жалкувати, що пропустили варту уваги подію, пропонуємо скористатися її підказками.
«Це голос наш, це пісня, це душа…»
«Концерт для голосу і виконавця» – так вигадливо визначений формат моноспектаклю «Квітка-невіста» львівського художньо-дослідницького центру «Слово і голос». Автор і головна дійова особа вистави – актриса, співачка Наталка Половинка.
Наталка чи не єдина на всю Україну, хто володіє магією ритуального співу. Зачувши її лиш раз, не забудеш ніколи. Диво народження звуку, витворення світла із пісні – це, мабуть, найменше, що можна обіцяти тим, хто завітає на цей спектакль.
І ще неодмінно слід нагадати: Наталка – та людина, завдяки якій так звучать івано-франківські актори у «Солодкій Дарусі» та «Нації». Її сакральні знання про слово і голос, звук і пісню вже давно стали невід’ємною частиною театрального життя Івано-Франківська. Адже чудо завжди існує поруч, навіть якщо не всі про це здогадуються.
«Це ви серйозно, чи по-українському?»
До Івано-Франківська приїде найкраща комедія ХХ століття – «Мина Мазайло» Миколи Куліша у виконанні Тернопільського театру імені Т. Шевченка. Головному герою обридає бути вічно приниженим українцем, і він змінює «малоросійське» прізвище Мазайло на «пристойне» Мазєнін. Російський суфікс, на його думку, несе із собою купу вигод та відчиняє двері у вищі кабінети влади. Та зрештою, це відомо ще зі школи.
А от що не відомо – як Миколі Кулішу сто років тому вдалося вгадати, про що ми будемо думати сьогодні? Як вдалося придумати таку Тьотю Мотю – просто-таки персонаж із ДНР і ЛНР, – яка переконана, що «прілічнєй біть ізнасілованой, чєм українізірованой»? Як знав драматург, що не зникнуть і Дядьки Тараси, в яких і кури по-українські балакають, а вишиванка є єдиним виміром національного?
«Ми з вами десь зустрічалися…»
Запевняю, такої «Лісової пісні» Лесі Українки і «Наталки Полтавки» Івана Котляревського ви ще не бачили. Перший спектакль поставив Андрій Приходько у Львівському театрі імені Леся Курбаса і довів усім, що Леся писала «не для дітей». Історія в цій «Лісовій пісні» про те, як гине цивілізація, як деградує суспільство, саме того не помічаючи. Нащо про таке сумне? – запитаєте ви. Але якщо театр інколи не буде серйозним, навряд чи взагалі є у ньому сенс.
«ДІVКА» – це мюзикл з маркуванням made in Ukraine від одного із найскандальніших режисерів України Олексія Коломійцева. Хтось вважає його театральним «нащадком» одіозного і геніального Андрія Жолдака, хтось заперечує його експерименти із формою і змістом. Аби розібратися самому, а не послуговуватися чутками, варто завітати на цей спектакль. До речі, знання класичного тексту «Наталки Полтавки» лиш заважатиме – від неї мало що лишилося у цьому вельми експресивному видовиську.
Баба Пріся та всі, всі, всі…
«Сталкери» – свіжий театральний хіт від модного столичного режисера Стаса Жиркова і за сумісництвом наймолодшого художнього керівника державного театру. П’єсу написав український сучасний драматург Павло Ар’є, який завдяки організаторам фестивалю, опинився у дуже незлій компанії – Котляревський, Шевченко, Леся Українка. Всі ознаки того, що і Павла скоро будемо називати класиком та вивчати за хрестоматією.
У головній ролі у «Сталкерах» – актриса Київського академічного Молодого театру Ірма Вітовська, яка в Івано-Франківську особливих рекомендацій та епітетів не потребує. Ірма віртуозно грає втричі старшу за себе Бабу Прісю. Напевно, актриса знає якийсь секрет, бо виходить не фальшиво і за душу бере.
Ви хочете про це поговорити?
Раптом комусь обридне дивитися – можна прийти й послухати розумних людей, які будуть говорити на різні теми. Зустрічі почнуться 19 травня та відбуватимуться щодня о 12.00 та о 15.00 на камерній сцені театру. Вхід вільний і бажаний. Формат зустрічей – вільні розмови, тож можна і долучитися, і запитати, чи, навпаки, відповісти. Серед гостей – відомі актори і театрознавці, журналісти та науковці.
