Степан Петраш каже, що ні разу не чув, щоб з боку ветеранів було звернення проти російської агресії | Фото: vgolos.com.u 
Але війна з Росією об’єднала ветеранів під час відзначення Дня пам’яті та примирення у Києві – спочатку 6-го травня на акції біля “Музею Великої вітчизняної війни”, організованою громадськими активістами, а потім 8-го травня у стінах Верховної Ради та на вечірньому концерті “Перша хвилина миру”. І там, і там високопоставлені промовці говорили про значний внесок воїнів УПА у перемозі над нацизмом. Усі попередні роки в Україні в ці дні згадували хіба що воїнів радянської армії.
”Вголосу” вдалося поговорити з героєм славнозвісної фотографії Степаном Петрашем, який два роки провоював в УПА у складі Округу “Чорний ліс”, за що потім десять років відсидів у тюрмі і двадцять літ провів у засланні на Воркуті, інформують ”Вікна”.
“Насправді ніякого примирення не було. Я як представник УПА з Прикарпаття їхав в Київ з такою думкою, що ми разом з колишніми учасниками Вєлікой Отєчествєной войни, як вони себе називають, тобто фронтовиками, сядемо і обговоримо правду про ті події, які були. Але 6-го числа на акції біля музею з їхнього боку фактично нікого не було. Хіба один Іван Залужний. От він українець! Він визнає Українську державу, символіку, визнає вояків УПА як воюючу сторону, визнає Путінську Росію агресором. Це нормально, з ним можна розмовляти (Іван Залужний – радянський ветеран з Запоріжжя, внук якого загинув в АТО – Авт.).
Але бодай би явилися ту зустріч ті ветерани, що не визнають України, хіба — українські пенсії і доплати до пенсій. Я був готовий до зустрічі з ними, але організатори таку зустріч не провели”, — розповів Степан Петраш.
“У Верховній Раді ми сиділи справа, а вони зліва. Я зауважив, що з них мало хто аплодував. Вони не реагували на виступи президента, який згадував УПА. То не їхня тема.
Після засідання я перший підійшов привітався. Я люблю поговорити, але в них не було бажання на чужі їм теми розмовляти. Я їх спитав: “Хлопці, ну ви українці?”. Вони відповідають: “Українці”. Я їм: “Ви ж воювали?” – “Воювали” – “І ми воювали. І ми, і ви – з одним ворогом. А ви визнаєте сьогодні Українську державу, її символіку?”. Вони так якось дуже невпевнено відповіли. Я далі: “А вітання – “Слава Україні! Героям Слава!” – як сприймаєте? Позитивно?”. Відповіді не пролунало. Тобто вони залишаться до кінця комуно-совєтськими людьми. Вони досі живуть совєтським союзом, минувшиною комуністичної партії, їхній Господь – це Жуков і Сталін, які були вбивцями для українського народу.
І хоча вже рік триває війна з Росією, я ні разу не чув, щоб з їхнього боку, з боку їх представників, було звернення проти російської агресії. Хіба один Іван Залужний щось і казав”, — стверджує калушанин.
За його словами, шкода, що не відбулося справжнього примирення, що не прийшли дві сторони і не сказали один одному: “Були в нас помилки з обох боків, давайте тепер працювати на Україну, на її відродження і на захист від російських агресорів”.
Степан Петраш каже, що не втрачає надії на справжнє примирення.
“Враховуючи складну обстановку, коли є загроза військової агресії, може і втрати держави, то мусить бути спільна мета – наша Україна, другої в нас немає. Земля у нас з ними одна і разом треба працювати. Тому треба було б зійтися і сказати один одному: забудьмо, що було, і починаємо з чистого аркуша. Але їм треба якось лишитися тої комуно-російської вдачі”, — наголошує він.
