Ігор Ковальчук пригадує, що до ворожого полону потрапив 26 серпня минулого року. Тоді разом з іншими військовослужбовцями та добровольцями під час відведення військ він потрапив у засідку за вісім кілометрів від Іловайська. Відбивались до останнього патрона, повідомляють ”Вікна” з посиланням на “3 студію”.
“Наш дух було не зламати, тому ми тримали оборону до останнього, — каже Ігор ковальчук. — Коли вже не булочим оборонятися, багатьох із нас взяли до полону”
Потрапивши до рук ворога спочатку чотири місяці його разом з іншими тримали в Сніжному, після перевезли до Комсомольська. За весь цей час натерпівся, били, але не часто, прот,е найважче було терпіти моральну наругу. Разом з військовополоненими, як жартує хлопець, займались громадськими роботами. Падати духом не дозволяв, ані собі, ані іншим хлопцям.
“Я не давав собі падати духом і підбадьорював інших хлопців, нагадував, що удома нас чекають рідні, що у нас є батьківщина, яку треба захищати”, — каже військовий.
Валентина Ковальчук розповідає: про те, що син у полоні, дізналась з телесюжету, випадково побачила Ігоря на екрані зі зв’язаними руками. Одразу почала звертатись за допомогою до можновладців та правоохоронців. Спілкувалась з сином не більше двох разів на тиждень. Сьогодні вона вдячна усім, хто їй допомагав, адже він повернувся додому.
“Я зразу повірила, що він повернувся додому, а він ще два дні не міг повірити у цей іприйти до тями, що він уже вдома”, — каже мати хлопця.
Визволенням Ігоря Ковальчука займався правозахисник Василь Ковальчук. Взявся за це, бо офіційні структури не завжди справляються з такими завданням. Чоловік переконаний: йому легше знаходити спільну мову з сепаратистами, адже в минулому він був військовим, брав участь у війні в Афганістані. На сьогодні він вже звільнив 26 військовополонених.
Наразі у списку Василя Ковальчука ще більше п’ятидесяти прізвищ. Він і надалі займатиметься їхнім звільненням.
