— Нажили хозяйство, дом обжили, все бросить и ехать, спасая своих детей, их в заложники брали, система власти такая, что пострадали даже самые маленькие, во избежание более сложных ситуаций – решили уехать, – каже Тетяна Бутусіна.
Їй – 36, йому – 42. У Московській області займалися фермерством. Екологічною молочною та м’ясною продукцією власного виробництва годували городян. Попри це нажили десятеро дітей: п’ятероеро хлопців та п’ятеро дівчат. Найстаршому – 18, наймолодшому – лише півтора місяця, інформують ”Вікна” з посиланням на “3-студію”.
Після переїзду в Україну старших дітей влаштували у місцеві школи. Найстарший син Роман – готується до вступу у Львівську академію сухопутних військ. За два тижні вивчив українську мову і на ЗНО набрав прохідну кількість балів.
З боку родини-втікачів - жодних нарікань та негативу. У неповних 50-ти “квадратах” на 12-ох – живуть, дотримуючись християнських цінностей та випромінюють добро. Таке ж ставлення, з часу перебування на західній Україні, відчувають до себе. Життя поряд з бандерівцями, кажуть Бутусіни, – не таке страшне, яким його малюють прибічники Путіна.
— Живя сдесь, в западной Украине нам никто ниразу не сделал замечание, что мы разговариваем по-русски, в Галиче, – каже Олег Бутусін.
У Росії подружжя Бутусіних називали непокірними. Бо намагались висловлювати іншу думку. Сьогодні ж корінний росіянин Олег воює в АТО, у «Правому секторі». Там він від лютого. Вважає, це його борг перед Україною та зведення особистих рахунків із владою Російської Федерації.
Батько Тетяни – українець, тому без проблем отримала українське громадянство. Натомість Олегові – складніше: сподівається, на підтримку небайдужих людей.
