Поляк заявляє про утиски і несправедливе ставлення до себе з боку працівників ПНУ і відкрито оповідає про це у Facebook у рубриці “Прикарпатський без таємниць”, загострюючи конфлікт іще більше, пишуть ”Вікна” з посиланням на ГК.
Молодий магістр філології із Лодзя Міколай Берловський приїхав до Івано-Франківська на запрошення Міністерства національної освіти Республіки Польща у 2013 році. Міністерство вже понад двадцять років у рамках співпраці з пропонує Прикарпатському університету кандидатури викладачів-носіїв польської мови, які затверджує МОН України. Приїхав на роботу Миколай не 1 вересня, а 23 жовтня. Берловський зауважує, що впродовж першого року викладання ніякого конфлікту з керівництвом кафедри слов’янських мов не було.
Про звільнення, а точніше, непродовження контракту із Міколаєм Берловським студенти дізналися у березні цього року. Його контракт закінчується у червні 2015-го, і на заміну Берловському, як вже відомо з листа Міністерства освіти і науки України, приїде інший лектор із Польщі. Берловський сподівався на продовження угоди, бо у Польщі, якщо немає серйозних зауважень до роботи викладача, контракт із ним автоматично продовжують на чотири-п’ять років. Його попередниця на кафедрі слов’янських мов, польська викладачка Саманта Бусіло працювала за такою ж угодою, як і Міколай, шість років, а перед нею впродовж десяти років викладав лектор із Польщі Артур Томчак, повідомив завідувач кафедри Микола Лесюк.
У листі, який університет 10 лютого 2015 року направив у МОН України з проханням про ротацію Берловського, сказано так: «Міколай Берловський зарекомендував себе, в основному, з позитивного боку як достатньо добрий спеціаліст зі свого предмету. Разом із тим упродовж останнього часу з’явилися певні проблеми у взаєминах між ним та керівництвом кафедри, пов’язані з різним баченням практичного застосування новітніх методик викладання окремих навчальних дисциплін. З метою збереження позитивних надбань у навчанні та вихованні кваліфікованих полоністів та подальшого розвитку співпраці з польською стороною, просимо розглянути питання щодо ротації кандидатури М.Берловського та заміни його новим спеціалістом». Листа підписав ректор вишу Ігор Цепенда.
Міколай Берловський не зрозумів причини звільнення. Не зрозуміли її й студенти. У коментарях «ГК» вони висувають різні версії конфлікту. Позиція ректорату викликала обурення в активних студентів, які вирішили врятувати викладача, якого встигли полюбити. Тодішній студент 4-го курсу полоністики Андрій Баран зініціював написання петиції до ректора із проханням продовжити контракт Берловському. З 85 студентів, у яких викладав Берловський, петиції підписали 80. Андрій із другом особисто віднесли документ ректору. Незабаром ректор зустрівся зі студентами у присутності викладачів згаданої кафедри, завідувача кафедри слов’янських мов Миколи Лесюка та директора Інституту філології ПНУ Романа Голода, на базі якого працює кафедра.
«Пан Лесюк сказав ректору, що я шантажував студентів і змусив їх це підписати. Висловив ще багато звинувачень на мою адресу. Я ж навіть не знав, що вони готують петицію. Шантажування студентів – це порушення професійної етики, я не можу собі такого дозволити», — запевняє Міколай Берловський. Микола Лесюк підтвердив, що студентів, на його переконання, шантажували, бо Берловський ще мав приймати у них іспити. Втім, завкафедри зізнався, що про шантаж і цю петицію ні з ким зі студентів не говорив.
Для ректора Ігоря Цепенди щирість студентської петиції, схоже, не мала ніякого значення. Про зустріч зі студентами розповідає студентка Наталя Федоришин, яка була там присутня: «Ректор, начебто, хотів демократично вирішити це питання в присутності студентів. Насправді вже все було вирішено до круглого столу – в кінці пан Цепенда просто зачитав уже підготований лист до Києва про те, що ротація потрібна, як я зрозуміла, через різне бачення методики викладання та через непорозуміння на кафедрі».
Пан Міколай не здався і звернувся до юристів. У соцмережі він розповів чимало такого, що, на його думку, є ознаками нездорової системи освіти. Поляк вказував імена, прізвища, подавав фрагменти діалогів, описуючи все, що його обурило. Він вважає, що причиною конфлікту стали його зауваження щодо неприпустимості деяких вчинків та висловлювань, які дозволяли собі працівники кафедри.