“Бронзові шевченки в кількості N ще нікому не допомогли кайдани порвати”. ФОТО

Пам'ятники як пам'ять чи як "прокрастинація"? А ще, можливо, непоганий спосіб зробити так, аби більше пам'ятали не тих, КОМУ встановлюють монументи, а тих, ХТО їх встановлює...
Переглядів: 397

На початку квітня цього року у місцевих ЗМІ з’явилися публікації про плани встановити пам’ятний знак Героям Небесної Сотні біля центральної пошти. Вже у липні мають відбутися громадські слухання у цій справі. Хотілося б знати: невже керівництво міста вважає, що встановлення пам’ятників є пріоритетнішою справою, аніж вирішення роками нагальних проблем? І справа не в тому, що пам’ятники не потрібні. От тільки оцініть реальний стан справ у місті: на доданих фото — лише маленька частина загальної картини. Це — центральні вулиці міста, під’їзди житлових будинків, дитячі майданчики... Чому у нас так люблять ставити пам’ятники посеред сміття?

Я не проти пам’яті. От тільки постає доволі логічне питання: чому у нас так не шанують живих? Якось прочитала: «У нашій країні вшановують лише померлих…» З живими якось важче, правда? З тими, хто правомірно вимагає нормальних умов життя. З тими, хто б’ється за право жити як людина.

Чому чиновники не займаються настільки інтенсивно нагальними питаннями? Питаннями, які роками мусоляться комітетами, радами, громадою? Питаннями, вирішення яких обіцяють перед виборами, а потім вони стають «чорними дірами», в яких «губляться» бюджетні гроші? Наші гроші. Люди на Майдані (а нині – на війні) – вони там за пам’ятники?.. Скільки ще має бути «майданів» і воєн, аби всі ті ради просто робили свою роботу? На якій кількості пам’ятних знаків вони нарешті зупиняться, і зроблять це місто (країну) придатними для нормального життя?

... Ці, сподіваюсь не риторичні, запитання були надіслані на адресу однієї з місцевих газет. Відповідь цитую: “Небесна сотня — це святе. Ваші коментарі з фото зайві і обговоренню не підлягають”. Не хотілося б думати, що ця відповідь є “ілюстрацією” ставлення “сильних міста цього” до громадської думки. Бо, мабуть, якось отак “радилися” у Радянському Союзі. Чи за це пішли хлопці на Майдані, і чи за це йдуть зараз на передовій? Як каже сестра одного із хлопців з “Небесної сотні”: “Бронзові шевченки в кількості N ще нікому не допомогли кайдани порвати”.


Від редакції. Шановні користувачі! Відтепер на нашому сайті є можливість самостійно розміщувати статті чи новини.
Для цього достатньо:
1) зареєструватися на сайті;
2) зайти до свого профілю;
3) додати новину чи публікацію.

Ласкаво запрошуємо скористатися новими можливостями сайту у рубриці «Я кореспондент».