Взимку Іван Кравчишин закінчив роботу над монтажем свого фільму “Політ золотої мушки”. Звільнившись, вирішив зняти матеріал для документального фільму про військові дії.
Але опинившись на передовій – в Станиці Луганській, Щасті, Пісках, Широкіному і Мар’їнці, він зрозумів, що його завдання “побудувати місток” між миром та війною, повідомляють ”Вікна” з посиланням на Українську правду.
— Я не гнався за сенсаціями, і не знімав гарячі військові дії - для цього у нас є “новинарі”, які з цим успішно справляються — я знімав “очі війни” — на переходах, в окопах, в перервах між артобстрілами, — розповідає режисер. — Різне можна побачити в “тих очах”, але мене вразило, що “ті очі” найбільше потребують нашої з вами уваги. Мені інколи було навіть соромно підглядати через об’єктив камери, як вони жадібно вдивляються у фотографії своїх рідних, що зберігають в телефонах. Я зрозумів що знімати потрібно не їх, а нас”.
Так він вирішив, що буде знімати українських жінок, матерів, сестер, доньок — чоловіки яких, брати, сини, зараз воюють. Концепція зйомки дуже проста — жінки дивляться в екран, без слів, тільки очі до очей.
Через соцмережу режисер Іван Кравчишин знайшов стиліста Домну Дику, яка і допомогла йому реалізувати проект.
Героїнь він також шукав через Facebook. Першою героїнею стала мама артилериста, який зараз служить під Дебальцевим. Зйомки проходили у Львові у Шевченківському гаю.
Фотосесія — це лише частина проекту. Режисер також планує знімати відеоновели.
— На даний момент відзнято відео до першої новели. Ведеться завершальна робота над монтажем, комп’ютерною графікою та написанням музичного супроводу. За тиждень, два, зробимо презентацію, — обіцяє режисер.
В наступних новелах будуть задіяні не тільки жінки в мирних інтер’єрах.
— Ми плануємо поїхати знову на передову і там знайти дівчат, що воюють і спробувати розповісти їх історію, — говорить автор.