Партія “ВОЛЯ” називає декілька причини, які призвели до сьогоднішньої соціально-економічної напруги, повідомляють ”Вікна” з посиланням на прес-службу Юрія Дерев’янка.
По-перше, це бездіяльність Уряду та НБУ, які уже кілька років ігнорують вирішення цього питання.
По-друге, не фаховість і безвідповідальність колишнього керівництва НБУ (яке зараз також при владі), яке після кількох економічних криз (стрімкого девальвації гривні) дозволило і стимулювало кредитування в іноземній валюті фізичних осіб, а також заохочувало нести гроші в банки на депозити, формуючи хибну уяву про ефективність дій і діяльності НБУ і стабільність банківської системи. Чим обманули і вкладників і позичальників.
По-третє, це шалений тиск на позичальників з боку банків і колекторських компаній.
По-четверте, відсутність контролю за коштами, які виділялися НБУ для рефінансування банків, непрозорий механізм надання відповідних коштів. Так, у 2014 році НБУ розподілив між банками 222 млрд гривень, у тому числі довгострокових кредитів — 115,6 млрд гривень. Ці гроші не були повернуті вкладникам, вони були просто виведені на фіктивні рахунки, пов’язані з власниками банків. Про це свідчить той факт, що у підсумку чимала кількість банків, які отримали кошти, все одно збанкрутували.
З 2008 року жодного власника банку не покарали. Це повна дискредитація довіри до влади, довіри до банківської системи. І ті горе-керівники, які тоді приймали ці рішення, зараз мали би бути відповідальними за десятки самогубств позичальників.
Саме через ігнорування проблеми і корупцію, ми зараз маємо замороження заробітних плат та пенсій. Адже валютні кредити потрібно віддавати у доларах, тож люди фактично змушені платити втричі більше.
Держава не зробила дієвих кроків щоб зупинити стрімке знецінення гривні і відвернулася від населення, коли курс виріс. Разом з тим, ті ж самі державні “ефективні” управлінці нічого не зробили, щоб заборонити колекторські компанії.
Серед варіантів вирішення проблеми з валютними кредитами “ВОЛЯ” вбачає наступні.
Перше — це реструктуризація валютних боргів. Можливо, за іншою схемою, ніж та, яка запропонована в згаданому законопроекті. Реструктуризація мала б в першу чергу стосуватись тих, хто за отриманий кредит придбав соціальне житло, яке є єдиним, в якому позичальник живе і не стосуватись тих, хто робив з цього бізнес на квартирах чи авто.
Друге — це створення єдиної бази майна, нерухомості позичальників, які уже виплатили великий відсоток за іпотекою. Для таких позичальників може бути запропонована інша модель.
В країнах Європи, де були схожі проблеми, були зроблені негайні кроки щодо реструктуризації. Держава взяла на себе відповідальність і були запропоновані різні шляхи виходу. Вони запровадили часткові державні гарантії для реструктуризації, дійшли згоди з комерційними банками про коригування термінів та строків погашення та здійснювали інші кроки для полегшення життя позичальників.
Українцям необхідна така сама допомога. Якщо влада не знає як і не хоче вирішити цю проблему, то має публічно про це сказати.
“Найбільший цинізм влади полягає в тому, що вони свідомо голосують за 1 читання, потім друге, потім третє і в цілому, не вносячи змін до законопроекту між читаннями, точно знаючи, що виконувати такий закон і вирішувати цю проблему не будуть!”, — наголосив народний депутат від партії “ВОЛЯ” Юрій Дерев’янко.
