Тарас Мокляк, який переніс 50 операцій, став одним із героїв вражаючого проекту “Рани” американського фотографа. ФОТО

Жахливі наслідки війни, які відбилися на долях українських патріотів спробував відобразити у своєму проекті "Рани" американський фотограф українського походження Джозеф Сивенький.
Переглядів: 750

Про це інформують ”Вікна” з посиланням на ”Українські новини”.

http://vikna.if.ua/
Іван Кушнарьов

http://vikna.if.ua/

Іван Кушнарьов народився в Запоріжжі. Йому 25 років. В мирний час працював у сфері реклами, навчався в університеті. Між мирним часом і сьогодні  в житті Івана була війна, Іловайський котел і втрати.

“Це відбулося  всередині листопада. Вибух протипіхотної ручної гранати, деталей я не пам’ятаю , тільки те, про що розповідали потім. Пам’ятаю тільки, що якщо б я її кинув, то вона  попала б у  людей. Тому я притиснув гранату до себе і разом з нею підірвався. Постраждали очі, руки, нога”, — розповідає Іван.

http://vikna.if.ua/
Тарас Мокляк

http://vikna.if.ua/

Тарасу Мокляку 23 роки. На війні він побував двічі. У нього важкі травми черевної порожнини тазу. Лікарі розповідають, що Тарас пережив понад 50 операцій.

http://vikna.if.ua/
Володимир Гончаровський

http://vikna.if.ua/

Володимиру Гончаровському 31 рік. Він одружений і є батьком чотирьох дітей. Був важкопораненим 20 лютого 2014 року на Майдані. У нього стріляли двічі — в спину і в праву руку. Володя рятував поранених євромайданівців, яких розстрілювали правоохоронці на вулиці Інститутській у Києві. Йому провели багаточисельні операції в Україні і Німеччині, але стан його залишається надзвичайно складним.

У патріота діагностували гепатит С. Володя припускає, що міг підхопити вірус, коли йому надавали першу медичну допомогу на Євромайдані.

http://vikna.if.ua/
Вадим Довгорук

http://vikna.if.ua/

Вадиму Довгоруку 23 роки. Він спецназовець 3-го окремого полку.

“Ми їхали на БТРі, коли почався обстріл. Хто й звідки почав стріляти ми не зрозуміли. Па́м’ятаю, як кричали поранені хлопці. Була паніка і  було багато поранених. В ліс я добрався самостійно. Там я пробув не більше трьох днів. Ноги я відморозив у лісі, вночі  морози були сильними. Потім мене знайшли солдати  “ЛНР” і  забрали. Під час обстрілу відірвало тільки руку, ноги відморозив  уже в лісі “, — розповідав Вадим.

http://vikna.if.ua/
Сергій Масан

“У нас кардинально змінилося життя, — говорить Світлана Капуста (29 років), витираючи чоло своєму чоловікові, українському десантнику із Миколаєва, який проходить лікування  в Дніпропетровську.

Сержант Сергій Масан отримав опіки 70% тіла і втратив кілька пальців руки в результаті обстрілу  із реактивної системи залпового вогню “Град” в селі Дьяково в Луганській області, поблизу кордону з Росією. Сергій провів три місяці  в зоні бойових дій і стверджує, що його  бригаду часто обстрілювали  системами “Град” з території Російської Федерації.

http://vikna.if.ua/
Руслан Карпець

24-річний Руслан Карпець — батько двох дітей родом із Кременця Тернопільської області. На фото, зробленому в Київському військовому госпіталі, мама допомагає йому сісти.

Після Євромайдану Руслан  пішов добровольцем в українську армію і  у вересні  2014 був  важкопораненим  в Дебальцево. У чоловіка пошкоджений нерв, тому він постійно страждає від сильної болі. Є надія, що ліву ногу вдасться зберегти. Зараз  Руслан перебуває на лікуванні у Німеччині.

http://vikna.if.ua/
Артем Запотоцький

Артему Запотоцькому було 34 роки, коли його важко поранили на Євромайдані 20 лютого 2014 року. Куля попала Артему в спину, коли він беззбройний стояв на пішохідному мості над Інститутською в Києві. Куля прошила хребет і зупинилася біля лівої лопатки. Вона й досі там.

http://vikna.if.ua/
Артем Кравченко

Артема Кравченко поранили під час евакуації із Іловайсmка по так званому зеленому коридору. Через велику втрату крові і біль він не міг йти, тому більше як 8 годин повз майже 3 км до ближчого села.

“Пити дуже хотілося, вночі я взагалі пив свою сечу, не витримував уже. Добрався до крайнього двору найперше почав шукати воду. Заліз до свиней, почав пити їх воду, а вони почали мене  кусати за те, що я п’ю воду з їх корита”, hозповів боєць.

http://vikna.if.ua/
Василь Пелеш

Василю Пелешу 19 років. Він на лікарняному ліжку у Львівському воєнному госпіталі. Хлопець був на Євромайдані, а потім записався в добровольчий батальйон, щоб боротися на  Донбасі з сепаратистами. Василь потрапив до полону і  сепаратисти  відрубали йому праву руку за татуювання з написом “Слава Украині”.

http://vikna.if.ua/
Катерина Панченко

29-річна Катерина Панченко (на фото — праворуч) — на 7-му місяці вагітності, плаче над тілом свого чоловіка Едуарда (22 роки) в морзі у Києві. Вони з Дніпродзержинська.

Едуард Панченко — солдат 93 бригади, був важкопоранений в грудні під час бойових дій в Донецькому  аеропорті. Помер на світанку 8 лютого 2015 року в Київському воєнному госпіталі.

http://vikna.if.ua/
Леонід Хмельков

Леоніда Хмелькова поранили 22 січня. Він контрактник, служити пішов в 95 Житомирську аеромобільну десантну бригаду. Зі своїми побратимами пройшов Слов’янськ, Ясиновату, звільняв Лисичанськ. Був пораненим в донецькому аеропорту. У нього вогнепальні поранення.

http://vikna.if.ua/
Вадим Свириденко

42-річний Вадим Свириденко отримав поранення осколком від снаряду в праве передпліччя і праве бедро. Потім попав на міну.

“Моя боротьба за життя тривала два дні і три ночі. На третій день мене знайшла розвідка “ДНР”. За цей час, що я там тільки не робив. Я їв сніг. Я старася вижити. І коли мене уже знайшла розвідка, тоді я потрапив в полон”, — розповів Вадим.

http://vikna.if.ua/
В’ячеслав Буйновський

41-річний В’ячеслав Буйновський. Йому ампутували праву руку і праву ногу. На фото він робить перші кроки назустріч близькому другу, використовуючи протез. Після Євромайдану В’ячеслав записався добровольцем в батальон “Айдар” і був важкопоранений під  Луганськом у вересні 2014 року.

http://vikna.if.ua/
Олексій Литовченко

Олексію Литовченкові 30 років. Він з підрозділом стояв в містечку Горняк на Донеччині.

“Спочатку пролунав вибух, потім я відчув поштовх. Я подивився: у мене розтрощена кістка, розірвані  артерії. Я намагався поворохнути пальцями на нозі, та марно. Тоді зрозумів, що ноги немає. Ударною хвилею пошкодило нирки. Виникла велика проблема, я не міг ходити в  туалет “, — розповів Олексій.

З  його слів, в лікарні Мечнікова не лікували, а травмували. Завдяки мамі, дружині та брату його літаком доправили в Київ. Там його повернули до життя. Втрати 3-х літрів крові були несумісні з життям. До того ж підхопив запалення легень. Спочатку ставили діагноз туберкульоз. Після місяця в реанімації Олексія перевели в гнійну хірургію.