Сьогодні на Сході, у зоні АТО, є 46 бійців саме з Бурштинського округу, яких громада намагається підтримувати | Фото: rv Капелан УГКЦ громадської організації «Майдан. Бурштин» отець Любомир Іваночко вважає, що пекло війни може зупинити Господь, але тільки за нашими молитвами та проханнями. Бо коли воїн чи волонтер відчуває, що він є з Богом, то він не втрачає християнських якостей і звершення свого обов’язку є значно легшим, повідомляють “Вікна” з посиланням на ”Бурштинський вісник”.
Як розповів заступник голови громадської організації «Майдан. Бурштин» Михайло Гудзь у зону АТО волонтери повезуть майже дві тонни продуктів харчування та засобів гігієни. Зокрема частину харчів було придбано за кошти, які вдалося зібрати на святкуванні Дня молоді та Дня конституції. Завдяки спільним старанням Палацу культури «Прометей», що організував для бурштинців чудову концертну програму, та волонтерів ГО «Майдан. Бурштин», які не просто збирали кошти, а також заробляли їх на продажі різної смакоти приготовленої на грилі серед відкритого неба. Скриньки для пожертв були розміщені також на ярмарці та біля медоварів. У підсумку вдалося зібрати 12150 гривень. Загалом частину продуктів гуманітарного вантажу було зібрано по супермаркетах Бурштина, де кожен охочий міг щось придбати для бійців і таким чином долучитися до спільної доброї справи. Найбільш цінними пакунками у вантажі є 50 тушонок, а ще запашний свіженький хліб, який для наших вояків надав один із підприємців Івано-Франківська.
Сьогодні на Сході, у зоні АТО, є 46 бійців саме з Бурштинського округу, яких наші волонтери намагаються всіляко підтримувати, надавати саме ту допомогу, якої потребують. Скажімо потрібен одяг чи взуття, як розповів пан Михайло, їх за допомогою служби «Нова пошта» відправляють кожному бійцю індивідуально. Попри усе це сьогодні, як стверджує Михайло Гудзь, зростає пасивність людей до проблем та потреб бійців. Як вважає, це може бути зумовлено певною економією коштів, зважаючи на стрімкий ріст цін на комунальні послуги та й загалом на усе. Дехто себе просто відсторонює від усього, що сьогодні є в державі й живе так, ніби нічого надзвичайного не відбувається. Це найстрашніше, бо байдужість є свідченням відсутності почуттів, без яких усе руйнується і унеможливлює будівництво чогось нового. Тому маємо співпереживати, допомагати, бути активними учасниками життя своєї держави, аби не втратити найголовнішого - можливості бути достойною людиною на своїй власній землі.
