В облаштуванні саду каменю чоловіку допомагає дружина. | Фото: teren.in.ua Рокарій — сад каменю. Олександр Башта займається не дуже популярним видом благоустрою, але робить це тому, що таке йому до душі, повідомляють ”Вікна” з посиланням на teren.in.ua.
— Ви знаєте, я вдома в себе вже маю, і роблю, і мені подобається. Хочеться, щоб і люди це бачили і тягнулися до такого цікавого. Будь-яка рослина, яка доглянута, вона милує око. Підстрижене дерево, буквально дві-три гілочки — і зовсім інший вигляд. Я побачив, що ніби тут є у нас рокарій в Тернополі, але трошечки неграмотно зроблено. Камені усі просіли в землю і уже немає тої естетики. Десь заросло, хащі такі, хоч гарних рослин, але хащі. Напевно, через те, що не можу бути волонтером таким, як зараз це модно, і десь щось там з фронтом робити, ось цим усім я показую — що я теж здатен щось зробити, — каже Олександр.
Олександр працює за будь-яких умов — навіть у спеку. В облаштуванні рокадію йому допомагає дружина. Займаються вони цим уже не один рік.
— У себе вдома, у своєму ботанічному саду, я це роблю років 10. Але це все егоїстично, для себе. А от в місті розпочалось усе 9 березня цього року, біля пам’ятника Шевченка. Були кущі, вони звисали, були сухі, поломані гілки, а в мене з собою було обладнання, і я от раз-раз і зробив. Спочатку двірник прибіг і сварився, потім прийшли з управляння парків, сказали, що не можна. Коли я вже зробив, мене вже визнали, і перестали палки в колеса вставляти. І тоді біля Бандери почав стригти, тоді вглиб парку перемістився, і ось, зараз уже тут. Тут біля туй жили бомжі, я весь сквер постриг сам. Дружина, звісно, помагала, виносила, і ми оце все облаштували. Звичайно, це треба років 5-10, щоб гарно було. Я не збираюсь вмирати, тому я зроблю. Цей рік так зробили, на наступний рік буде щось інше. І от тепер рокарій. Я думаю, що я зроблю, — стверджує Олександр Башта.
