23-річний калушанин Микола Дутка, який воює у складі полку “Азов”, носить особливий амулет. ФОТО

23-річний калушанин Микола Дутка у 2014 закінчив “Львівську Політехніку”. Проте замість кар’єри фінансиста обрав військові будні, вступивши до лав “Азову”. Там, під Широкиним, де базувався полк, в якому служив Микола, він знайшов справжніх друзів, навчився долати труднощі і впевнився в правильності свого кроку. Зараз “азовець” у Калуші — лікує травму ноги, але вже 14 серпня планує повернутися в стрій.
Переглядів: 1096

“Вісті Калущини” дізнавалися про фронтові будні, як долати страх на війні і після, вишкіл і закони “Азову”, фізичні та психологічні випробування, побратимів і необхідність воювати за Україну, повідомляють ”Вікна”.

“Коли навчався на останньому курсі “Львівської Політехніки”, почався Майдан. Тож фактично 3 місяці провів у Києві на Майдані, час від часу виїжджаючи до Львова на навчання. Після закінчення Майдану хотілося одразу поїхати на Схід. Але перше — я зовсім не мав військового досвіду за плечима: не служив ані у армії, ані не навчався на військовій кафедрі. Тож стримувало те, що я фактично був дилетантом у військовій справі, до того ж, маю не 100% зір. Друге — батьки, як могли, відговорювали не йти на фронт. Я навіть встиг попрацювати трохи на роботі після закінчення університету. Правда, душею я був на Сході, тож віддатися повністю роботі так і не зміг. Врешті зібрався і поїхав. Батькам дав знати про своє рішення через три дні. Вони лякали, що приїдуть мене забрати, але врешті зрозуміли мій вчинок і підтримали, за що їм дуже вдячний”, — розповідає калушанин із позивним “Дудка”.

Микола Дутка спершу планував вступити до лав “Правого сектору”, але все ж надав перевагу “Азову”. Порадили, що там і екіпіровка краща, і підготовка, і людських втрат найменше. І жодного разу, каже він, про свій вибір не пошкодував.

Військовий носить амулет, який зробила власноруч і подарувала йому сестра одного із загиблих бійців “Азову”.

“Мама моя до синьо-жовтого амулету пришила молитву, яка захищає солдатів. Можливо, це мене й береже”, — стверджує Микола Дутка.

“Найгірше бачити поранених, ще гірше вбитих. А поранені є завжди, навіть тоді, коли, здавалося, затишшя. Росіяни добре озброєні, гарно навчені. Проти нас вже фактично не воюють сепаратисти, а регулярні російські війська, десант, буряти, чеченці. Останні дуже запальні, близько підходять, тим більше, багато з них мають за спинами бойовий досвід у Грузії, Чечні. Але ми захищаємо свою державу, тому без такого вагону досвіду, буває, воюємо на рівні, а то й краще за вишколену армію. Не хочу бути голослівним, але “Азов”, напевно, один із найбоєздатніших підрозділів. Ми успішно проводимо операції, можливо, їх не так і багато, але вони стратегічно правильні”, — ділиться “азовець”.

Боєць не надто сподівається на швидке закінчення війни і каже, що “війна виглядає дуже позиційною, а позиційні війни, як показує практика, тривають довго”.

“Росія захопила частину Донбасу і вичікує. Можливо, на те, що в нас здадуть нерви. З одного боку, можливо, краще було б атакувати нам, з іншого — вибрати теж режим очікування. Зараз на Росію чиниться економічний тиск, скільки вона має ресурсів, щоб витримати санкції, не відомо. Але відомо одне, якщо треба буде воювати рік, будемо воювати рік, треба буде два, будемо воювати два”, — акцентує він.

14 серпня закінчується ротація роти, у якій служить Микола Дутка, тож він має повертатися. Можливо, оскільки в нього ще не повністю нога відійшла від травми, йому доведеться якийсь час не виходити на бойові завдання.