Усмішка Джоконди уже кілька століть не дає спокою дослідникам | Фото: polyartgallery.com Таємниця полотна художника епохи Відродження відкрилася вченим в ході вивчення іншої картини да Вінчі — La Bella Principessa («Красива принцеса»), написаної до Джоконди в кінці XV століття. На ній також зображена дівчина із загадковою, ледве помітною усмішкою, яка привертає увагу глядача, пишуть “Вікна” з посиланням на polyartgallery.com.
Порівнюючи обидві картини, вчені прийшли до висновку, що «невловиму жіночу усмішку» на своїх роботах Леонардо створив шляхом вдалого змішування кольорів, використовуючи таким чином ефект периферійного зору. Завдяки цьому методу, який називається «сфумато», форма рота суб’єкта візуально змінюється залежно від кута, під яким глядач дивиться на картину.
Якщо на картину дивитися прямо (в анфас), то нахил рота спрямований вниз, у той час як, як при погляді під кутом - куточки рота, як здається, починають підніматися вгору, створюючи ефект посмішки.
Автори дослідження відзначають, що багато художників намагалися повторити трюк, створений Леонардо да Вінчі, але ніхто так досяг успіху в цьому, як італійський геній. «Усмішка зникає, як тільки глядач намагається» спіймати її, «Це і є візуальний обман.» — Кажуть дослідники Алессандро Соранцо і Мішель Ньюберрі.
Щоб показати, як працює ілюзія да Вінчі, дослідники провели ряд експериментів. Один з них полягав у тому, щоб добровольці дивилися здалеку на «Мону Лізу», La Bella Principessa і картину флорентійця Антоніо дель Поллайоло (сучасника да Вінчі) «Портрет дівчини».
Виявилося, що персонажі на полотнах да Вінчі «більше посміхалися», ніж на контрольному портреті Поллайоло.
В іншому експерименті дослідники перевірили, чи дійсно, як раніше вважали експерти, загадкову посмішку може створювати особлива техніка малювання очей. Вчені послідовно закривали рот і очі на картині чорними прямокутниками. І дійшли висновку, що ілюзія з’являється лише тоді, коли глядач бачить рот персонажа.