Одна з найдавніших кобзарських в його репертуарі — “Пісня про правду”. Ще Іван Франко 100 років тому казав, що цій пісні 500 літ. Ніби сьогодні написана.
Кобзарі та лірники з давніх-давен були носіями української самосвідомості. Протягом століть кобзарство зазнавало змін, вдосконалювалося, породжувало нові жанри. Але символом українського кобзарства завжди була кобза. Це модернізований інструмент — світська бандура, інформують “Вікна” з посиланням на сюжет “3 студії”.
“Таке трактування, що кобза — це щось старе, а бандура — нове, то неправильно. Двома словами: бандура – одна струна – один звук, кобза – грифовий інструмент. Ці два інструменти мали різне походження. Зараз я граю не на кобзі, на старосвітській бандурі з давнім строєм”, — каже кобзар Василь Кирилич.
Вдома у мандруючого музиканта є ще ліра, гусла та дві кобзи – так звана “мамаївка” та лютнеподібна. На них виконує канти 17-18 століть. Музичні інструменти та давні пісні українських мандрівних співців Василь Кирилич пропагує ось вже 25 років.
Співогра музиканта-мандрівника зупиняє перехожих. Попри невимовну спеку люди знаходять час, щоб насолодитися звуками давнього українського народного інструменту та проникливим голосом співця.
За духовну насолоду – івано-франківці та гості міста віддячують кишеньковими грішми. Частину з них музикант-мандрівник збирає на хліб. А решту, каже, жертвує в монастирях за мир в Україні.
