В Івано-Франківську дрогобицький кобзар грає кобзарські думи, а гроші жертвує у монастирях, молячись за мир. ВІДЕО

Думи про "Марусю-Богуславку", козака МорозЕнка та Правду й Неправду — на устах знаного 54-річного дрогобицького бандуриста Василя Кирилича. Із кобзарсько-лірницькою місією він мандрує містами України. Ось уже два тижні забандурює Івано-Франківськ на тутешній "стометрівці".
Переглядів: 315

Одна з найдавніших кобзарських в його репертуарі  — “Пісня про правду”. Ще Іван Франко 100 років тому казав, що цій пісні 500 літ. Ніби сьогодні написана.

Кобзарі та лірники з давніх-давен були носіями української самосвідомості. Протягом століть кобзарство зазнавало змін, вдосконалювалося, породжувало нові жанри. Але символом українського кобзарства завжди була кобза. Це модернізований інструмент — світська бандура, інформують “Вікна” з посиланням на сюжет “3 студії”.

“Таке трактування, що кобза — це щось старе, а бандура — нове, то неправильно. Двома словами: бандура – одна струна – один звук, кобза – грифовий інструмент. Ці два інструменти мали різне походження. Зараз я граю не на кобзі, на старосвітській бандурі з давнім строєм”, — каже кобзар Василь Кирилич.

Вдома у мандруючого музиканта є ще ліра, гусла та дві кобзи – так звана “мамаївка” та лютнеподібна. На них виконує канти 17-18 століть. Музичні інструменти та давні пісні українських мандрівних співців Василь Кирилич пропагує ось вже 25 років.

Співогра музиканта-мандрівника зупиняє перехожих. Попри невимовну спеку люди знаходять час, щоб насолодитися звуками давнього українського народного інструменту та проникливим голосом співця. 

За духовну насолоду – івано-франківці та гості міста віддячують кишеньковими грішми. Частину з них музикант-мандрівник збирає на хліб. А решту, каже, жертвує в монастирях за мир в Україні.