Науковці стверджують, що по всій Європі таких лісів більше ніде не знайти і тому дивуються, як можна їх винищувати | Фо Першими, хто підтримав українських науковців у боротьбі за збереження пралісів, стали не вітчизняні чиновники, а іноземні колеги. Зокрема, Франкфуртське зоологічне товариство, яке вже понад рік опікується цією проблемою. Його співробітник Міхаель Бромбахер в інтерв’ю Deutsche Welle розповів, що за їхньої фінансової підтримки у Карпатах провели торік ґрунтовне наукове дослідження і визначили ділянки пралісів, які ще досі не взяті під охорону, інформують ”Вікна”.
Йдеться про 106 тисяч гектарів правічних лісових масивів. Науковець в захваті від того, наскільки Карпати багаті недоторканими куточками природи. Каже, по всій Європі таких більше ніде не знайти і дуже дивується з того, як можна їх винищувати. Адже збагачення від зрубаної деревини тимчасове. А от зелений туризм, який дасть змогу побувати у правічному лісі і побачити на власні очі екосистему, якої не торкалася людина, — це стабільний дохід. Утім, місцеві чиновники і лісогосподарники оголосили пралісам справжню війну: їх нещадно вирубують, не зважаючи на жодні наукові чи економічні обґрунтування.
Інна Кваковська, начальник наукового відділу Ужанського національного природного парку, пояснює, що праліси зараз вирубують законно й тому зупинити це варварство вони не можуть. Попри те, з 2007 року парк входить до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО “Букові праліси Карпат”. Ужанський парк, що на північному заході Закарпатської області, є частиною трилатерального українсько-польсько-словацького біосферного резервату “Східні Карпати”.
Проблема у тім, що на території нацпарку є ділянки, які не належать до заповідної зони і де господарюють місцеві Держлісгоспи. Наразі, мова йде про 1300 гектарів пралісів, які вже з 2009 року марно намагаються вилучити і взяти під опіку. За цей час вирубали вже близько сорока гектарів цінного лісу. Цьогоріч рубки активізувалися.
“Там зараз суцільні лісосіки. Їх навіть не намагаються засаджувати новим лісом. Тому вони поростають чагарниками”, – нарікає науковець.
Усі спроби домовитися з лісниками чи місцевими чиновниками – марні. Вони наголошують на економічній доцільності таких рубок. Мовляв, райони депресивні, нема прибутків. А деревина йде на експорт і це поповнює сільські та районні бюджети. Але місцеві мешканці кажуть, що не відчувають від цього ніякого покращення. Лісовози розбивають дороги, в криницях зникає вода, дедалі частіше стаються локальні паводки і зсуви. Через це у селах часто виникають спонтанні бунти: люди перекривають дорогу лісовозам, влаштовують патрулі, але підтримки з боку влади чи правоохоронців немає. Адже лісники пред’являють всі необхідні дозволи.
Василь Мочан, заступник директора Національного парку “Зачарований край”, що на території Іршавського району Закарпатської області, розповідає про схожі проблеми з Держлісгоспами і місцевою владою. Каже, у них є реальний шанс добитися того, щоб унікальні праліси були взяті під опіку ЮНЕСКО. Але для цього слід розширити території нацпарків і взяти під охорону всі ділянки пралісів, які були визначені Франкфуртським зоологічним товариством. Утім, таку ідею не підтримують місцеві посадовці. Днями при Міністерстві екології відбудеться нарада з цього приводу. Одна з ініціатив, яку пропонуватимуть науковці, - щоби праліси, на яких господарюють Держлісгоспи були вилучені й передані нацпаркам на столичному рівні.
