Хорів, танцювальних колективів, народних строїв не було. Було делікатне виконання Скорикового твору симфонічним оркестром під орудою самого маестро, інформують ”Вікна”.
“Все б нічого, якби в останній момент не стало відомо про участь в заході Президента. Вранці протокольна служба нещадно порізала сценарій, виключивши з нього всі найсуттєвіші тези та змістові акценти. На думку служби, учасникам подій й, власне, винуватцям урочистого показу - Ларисі Кадочніковій, Івану Драчу, Мирославу Скорику, — виступати взагалі не треба, адже ж буде виступати Президент! Згодом розчулившись, для них залишили по 2 хвилини виступу”, — пише у своєму Facebook директор Національного центру Олександра ДовженкаІван Козленко.
За його словами, усе це було лише прелюдією до справжнього хаосу, який чекав на учасників ближче до вечора.
“В 100 метрах від Майдану, де ще нещодавно відбулась революція Гідності, нам дали урок приниження, якого я вже не сподівався бачити.
Вдень до кінотеатру приїхала служба охорони. Собаки, металошукачі, десятки малоприємних типів в однакових костюмах. Для забезпечення безпрецедентних заходів безпеки від адміністрації кінотеатру вимагалося повне підпорядкування наказам УДО. Крихка, але смілива менеджер кінотеатру продемонструвала, проте, справжній приклад самоповаги, коли заявила, що виконує лише накази свого начальства, а не невідомих людей, які навіть не представились. “Але ж буде Президент!” - аргументували свої вимоги представники служби безпеки”, — додав він.
Вечір обіцяв бути томним, якби Драч, вбраний по-простацьки в лляну сорочку, не ушкварив свою протоколом не передбачену промову.
“В ній, незручній для Президента, він проявив справжній бунтівний дух шістдесятництва й дав урок підлабузникам, які створюють навколо Президента катастрофічно небезпечну зону комфорту. Дід сказав прямо: ви наплодили сотні і тисячі служб і агентств, але нічого не робиться, нема волі до реформ, тому і кіно нема. Президент пробував щось відповісти, але осікся й обійшовся звичною фразою про те, що “ми всіляко сприятимемо розвитку українського кіно, яке показало великі успіхи на міжнародній арені”, принагідно помилившись в прізвищі “незручного” режисера Слабошпицького, яке, вочевидь, прочитав уперше”, — пише Іван Козленко.
