Такі висновки своїх досліджень опублікували американські вчені, автори статті в журналі Національної академії наук, повідомляють “Вікна” з посиланням на ТСН.
“Гіпотезу бабусі” антрополог Крістен Хоукс висунула ще в 1990-і роки, звернувши увагу на роль бабусь в житті танзанійських мисливців-збирачів. На думку Хоукс, самки серед предків людини перестали помирати в 30-40 років (як шимпанзе) завдяки бабусям.
Старенькі годували онуків та розважали онуків, поки донька готувалася народжувтаи наступну дитину. У результаті “гени довголіття” в таких сім’ях передавалися все більшій кількості особин.
Проведене Хоукс комп’ютерне моделювання підтвердило цю гіпотезу. Зараз антрополог і її колеги спробували пов’язати феномен бабусі з іншою важливою особливістю людської культури: освітою постійних пар “чоловік-жінка” (у шимпанзе, наприклад, самки спаровуються з безліччю самців).
Коли з появою бабусь тривалість життя предків людини почала зростати, жінки переставали народжувати дітей після 45 років, тоді як чоловіки зберігали здатність створювтаи нащадків і у більш похилому віці. Посилилася конкуренція за молодих жінок репродуктивного віку, здатних народжувати дітей. У підсумку стало вигідніше вступати з партнерками в постійний, багаторічний зв’язок, а також охороняти їх від посягань з боку інших чоловіків.
Комп’ютерне моделювання підтвердило, що “ефект бабусі” за 300 000 років кардинально змінив співвідношення статей у гіпотетичній популяції приматів: від 77 самців на 100 самок до 156 самцям на 100 самок.
“Цей зсув робить охорону постійної партнерки більш вигідною стратегією для чоловіків, ніж пошук нової — занадто багато конкурентів ... Недарма в людському суспільстві в постійних парах сильний елемент власності чоловіків на жінок”, — зазначає Хоукс.
