У книзі «Історія ядерного роззброєння України» зібрані невідомі загалові факти з історії ядерного роззброєння України: документи з грифом «ДСК», інформацію із закритих засідань Верховної Ради, Ради безпеки України та нарад за участю найвищих посадових осіб, звітів дипломатів, зустрічей з американськими посадовцями, а також ексклюзивні відомості про кулуарну частину процесу, інформують ”Вікна” з посиланням на ”Стик”.
Уперше на документальній основі (зокрема, й маловідомих українцям публікацій у західних ЗМІ) подано повну реконструкцію подій періоду ядерного роззброєння України: від першої згадки про без’ядерний статус та дивних обставин, за яких вона з’явилася в Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року, – до останньої ядерної боєголовки, вивезеної з України 1 червня 1996 року.
Історія відмови України від третього у світі ядерного потенціалу викладена на фоні виникнення державних інституцій України у перші роки незалежності, жорстокої інформаційної та дипломатичної війни проти України з боку США й Росії, а також «громадянської війни» в коридорах української влади – між новою та пострадянською генераціями політиків.
Автор вперше оприлюднює інформацію про пропозиції, які надходили з боку США на адресу українських урядових кіл у 1992-93 роках – зокрема, щодо вступу до НАТО та побудови
в Україні власного ядерно-паливного циклу: переробки матеріалів з ядерної зброї та виробництва ядерного палива для АЕС (від «Дженерал Атомікс» та «Вестінгхауз»).
Читач має змогу оцінити роль відомих політиків у цій сторінці української історії та отримати вичерпну відповідь на запитання, яке набуло особливої актуальності з початком
військової агресії Росії проти України: «Хто винен, що Україна віддала ядерну зброю?».
У книзі вперше дано відповіді на запитання:
Хто з українських посадовців погоджував текст Будапештського меморандуму?
Чому Кучму після закритого засідання ВР 3 червня 1993 називали «ядерним яструбом»?
Що радив Україні Бжезинський у 1992 у стосунках з Росією і які його прогнози справдилися?
До яких дій вдавався спікер ВРУ Іван Плющ, аби загальмувати «роззброєння по-російськи»?
Що сказав Клінтон Кравчуку, після чого Україна підписала фатальну Тристоронню заяву?
До якого року після Будапештського саміту в Україні повинна була лишатися ядерна зброя?
Автор книги – Юрій Костенко – український політик, народний депутат України у 1990–2012 роках. Міністр охорони довкілля та ядерної безпеки України у 1992–1998 роках. Керівник урядової делегації України на переговорах з РФ щодо ядерного роззброєння (1992–1993), керівник Робочої депутатської групи з проробки питань, пов’язаних із ратифікацією Верховною Радою Договору СТАРТ-1. З початку 1992 до кінця 1993 року був головним ініціатором розробки всіх документів Верховної Ради з ядерного питання. Завдяки
його позиції за Україною було визнано право власності на ядерну зброю.