Празник Різдва Богородиці у Східній традиції належить до дванадесятих нерухомих свят, повідомляють “Вікна” з посиланням на РІСУ.
Це дуже старовинне Богородичне свято, хоча не можна точно означити часу, коли його почали святкувати. Перша згадка дійшла з IV cт. Палестинське передання свідчить, що св. Олена, мати імператора Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V ст. св. Прокл, патріарх Константинопольський (439-446) також згадує цей празник. На Заході перша згадка також датується V ст. і знаходиться у сакраментарії папи Геласія (492-496), проте відзначати його тут почали значно пізніше. У тому ж V cт. Анатолій, єпископ Константинопольський, створив на день Різдва Пресвятої Богородиці стихири, що співаються до сьогодні.
Про саму подію свята – народження Богородиці Євангеліє не розповідає. Заголом воно подає мало відомостей про Богородицю: нічого не сказано про Її народження, молоді літа чи Успіння, Євангеліє навіть не подає імен Її батьків. Усю цю інформацію черпають лише з традиції Церкви та апокрифів.
Головне джерело знань про життя Богородиці – це протоєвангеліє Якова, яке написано близько 170-180 років. Ця книга стала підґрунтям для таких свят, як Зачаття св. Анни, Різдва Пресвятої Богородиці, Введення в храм та свята на честь Якима й Анни. Саме з цієї протоєвангелії довідуємося про народження Пречистої Діви Марії від бездітних Якима та Анни, які були нащадками родів Давида та Аарона.
Офіційне затвердження свята Різдва Пресвятої Богородиці у Візантійській Церкві, як пише у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, приписують кесарю Маврикієві (582-602). Тільки згодом зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід, спочатку у VII ст. до Риму, а потім поширився на всю латинську Церкву. Дату 8-го вересня (Римо-Католицька, Вірменська та більшість Православних Церков світу дотримуються Григоріанського або Неоюліанського календаря і відзначають цю подію на 13 днів раніше, тобто 8 вересня) обрали тому, що саме в цей день виповнювалося 9 місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні св. Анни, а також тому, що саме цього дня мало бути посвячення храму в Її честь у Єрусалимі.
Загалом, церковна традиція, зазвичай, не згадує дня народження святих, говорить тільки про день їхньої смерті, як початку небесного життя. Проте є два винятки – це Марія та Іван Хреститель. Таке рішення обґрунтоване тим, що саме ці дві людини займають особливе значення у плані спасіння, у ділі приготування дороги для земного приходу Божого Сина. Тому їх народження є подією всесвітнього масштабу. Народження Марії стало знаком прощення первородного гріха, запорукою звільнення, що знову відкрило перед людиною двері до вічного життя.