Жива ватра (2014)
Картина розповідає про життя вівчарів. Щоби показати глядачам умови праці пастухів, знімальна група підіймалася з ними у гори, незалежно від погодних умов, упродовж 3-х років, повідомляють ”Вікна” ”з посиланням на uamodna.com. Із понад 600 годин відзнятого матеріалу у фінальному варіанті бачимо трохи більше години. Фільм містить у собі тонкощі гуцульського світогляду, описує гірську природу та документує вівчарське ремесло, яким наразі займаються все менше.
“Жива ватра” взяла участь у 10-ти міжнародних кінофествиалях, де здобула низку престижних нагород.
Синевир (2013)
Перший повнометражний український фільм жахів теж не оминув карпатської природи. Він у 3D розповідає про страшного звіра Песиголовця, що живе на берегах легендарного озера. Одного дня друзі збираються на пікнік із ночівлею. Вони і не підозрюють, що за ними увесь час стежить страшна потвора.
Це одна із небагатьох українських стрічок, що широко розійшлася світом. В історії вітчизняного кіна “Синевир” став третьою стрічкою у стереоформаті.
Тіні незабутих предків (2013)
Усі ми добре знаємо, що румунські Карпати славляться графом Дракулою. Українські ж лишаються незвіданими у сенсі легенд та міфів. Виправити цю прикрість наважився відомий режисер Любомир Левицький. Своїм містичним трилером він нарешті наповнив наші Карпати загадковими легендами про мольфарів, що захищають спокій людства від темних сил.
Картина розповідає про юнака, який опиняється в епіцентрі містичних та любовних пристрастей. Підступна доля готує для нього відповідальну битву між добром і злом.
Забуті народи (2013)
Програм про Карпати, як ви знаєте, було знято безліч. Та мало які з них мали настільки широкий розголос, як стрічка, знята франко-німецьким каналом ARTE. Цей фільм, по суті, відкрив європейському глядачеві феномен Карпат та культуру гуцулів.
Стрічка є частиною багатосерійного проекту “Забуті народи”, який показує нам особливості життя маловідомих етносів по всьому світі.
Іванки (2010)
Ця документальна картина перемогла на міжнародному конкурсі “Life in a day”, який проводився найвідомішим відеосервісом Youtube. Фільм Бориса Гришкевича показує нам типовий день вівчарів від сходу до заходу сонця. Він детально документує, як доять овець та готують сир, як гонять худобу на полонину, та про що вівчарі спілкуються між собою.
Цікаво, що спочатку режисер мав на меті зняти стрічку про свого друга-актора. Та відзнявши про нього матеріал, Гришкевич вирішив проїхатися Карпатами. Зустрівши там вівчарів, режисер одразу змінив задум своєї картини.
Злидні (2005)
Короткометражка-притча від майстра пластелінової анімації С. Коваля розповідає про українську сім’ю, в домі якої оселилися злидні, що почали перевертати все догори дригом. Картина номінувалася на премію “Ніка”.
Із початком збройного конфлікту на сході України сюжет стрічки став дещо символічним: заздрісні сусіди насилають на українську родину російськомовних злиднів, аби зруйнувати їх добробут. Злидні — єдині російськомовні персонажі у стрічці...