Доказами невинуватості комбата у суді є свідчення бійців і фотографії техніки ворога ”Ми не мали бетонних укріплень, лише з дерева. Зв’язку з командуванням не було. Довелося трохи відійти. Коли офіцери повернулися на наші позиції, там стояли російські танки”, — пригадує він.
Військова прокуратура звинувачує Віталія Комара у дезертирстві. Торік у серпні батальйон відступив і оголив правий фланг українських військ. Дав ворогу можливість замкнути котел під Іловайськом на Донеччині. Полковник переконаний, що, залишивши позиції, врятував життя своїм бійцям. Комар рік відсидів у слідчому ізоляторі в Одесі. На початку вересня 2015‑го його випустили під заставу у 16 тисяч гривень. Але звинувачень не зняли, повідомляють “Вікна” з посиланням на gazeta.ua.
Батальйон “Прикарпаття” розформували у січні цього року. До його складу, окрiм мобілізованих, увійшли добровольці, активісти самооборони Майдану з намету “Коломия”.
”Коли ми виїжджали в зону бойових дій, у нас було 100 бронежилетів на 400 чоловік. Волонтери довозили. За місяць усі були ними забезпечені. Наші блокпости розташовувалися на перехрестях доріг уздовж кордону, — продовжує полковник. — Базовий табір стояв у районі Амвросіївки, потім його перемістили ближче до блокпостів у поле. Стояли за 3 кілометри від кордону. Нас постійно обстрілювали з “Градів” з території Росії. Близько 30 бійців отримали поранення, двоє загинули. Начальник штабу — на блокпосту, коли тільки прибули на місце. Ще один солдат загинув під час евакуації поранених”.
На озброєнні у військових були шкільні автобуси, машини зв’язку і тилового забезпечення. Броньованої техніки вони не мали, стверджує командир.
”Неможливо воювати проти танків на автобусах”, — акцентує він.
Голова слідчої комісії з розслідування подій під Іловайськом Андрій Сенченко казав, що на 140 кілометрів кордону було 600 наших військових. З них половина — це батальйон “Прикарпаття”, 60 спецназівців. Решта — тиловики, ремонтники, штаб, зв’язківці. Віталій Комар це підтверджує:
”Так воно і було. В сторону Амвросіївки, де знаходилися ми, йшли дві російські батальйонно-тактичні групи”.
”На той час територія біля кордону була звільнена від бойовиків. Ми виконували завдання — охорона блокпостів. Я так розумію, ніхто не міг припустити, що росіяни перетнуть кордон на тій ділянці”, — додав він.
За словами військового, шансів виграти той бій не було — це однозначно. Батальйон не мав ні гармат, ні броньованої техніки. Тільки дев’ять ручних протитанкових гранатометів. Хлопців обстрілювали з території Росії або з нульової лінії за 3 кілометри.
”Коли в ніч на 23 серпня почався масований обстріл наших позицій і базового табору, було зрозуміло, що почнеться “зачистка” і вторгнення. Невдовзі нас би оточили і взяли в полон. Або знищили. В бою ми протрималися б не більше години. Українських підрозділів, які могли допомогти, поблизу не було. Висновки комісії мали б мене виправдати. Подивимося, як буде”.