До нової збірки увійшли поезії двох останніх років. | Фото: kurs.if.ua Презентація книги Богдана Томенчука “Сезон ненаписаних віршів” в Івано-Франківську поєднала поезію та музику і пройшла на найвищій емоційній ноті, пишуть ”Вікна” з посиланням на ”Курс”. Таку ноту тримали всі учасники вечора – і автор, і модератори – письменник Іван Ципердюк та шанувальниця поезії Романія Постолянюк, – і друзі письменника, які слухали і читали.
”Добре, що ви не ставите під сумнів, що це вірші”, – як завжди, з гумором відповів на зауваження модератора про дещо дивну назву книги Богдан Томенчук.
Він розповів, що останні вісім років, відданих системі ЗНО – а Богдан Томенчук очолює Івано-Франківський регіональний Центр оцінювання якості освіти, – дещо змінили його стосунки з поезією. Муза не зникла, але стала віртуальною. Вірші письменник не записував у нотатник, не укладав з них рукописні папки тощо, а викладав у соцмережі і зберігав на гаджеті. Зрозумів, що це ризиковано, зовсім недавно – під час спілкування з правоохоронцями та коли перебув обшуки. Власне, з цього досвіду і сталася книга.
”Ця книжка постала з того, що я налякався, що телефон відберуть – і все написане зникне”, – був відвертий письменник.
До нової збірки увійшли поезії двох останніх років. У них багато чуттєвостті.
”Жодна моя книга не виходила в спокійних обставинах”, – маючи на увазі актуальне соціальне звучання більшості навіть чуттєвих поезій, сказав автор.
Йдеться про відгомін подій, які з близькими і друзями переживає письменник і які знаходять відображення в рядках і в емоційній картині його віршів.
”Хотів бути єдиним, а став просто 200-им”, – не уникає болю Богдан Томенчук.
Загальне музичне обрамлення презентації уклали улюбленці франківської публіки – оркестр “Гармонія Нобіле”. Товариш письменника, бард Ігор Гриник виконав співану поезію з нової книги.
Письменник подякував своїм помічникам, завдяки яким вірші з віртуального простору знайшли уречевлену форму – громадському активісту Віталію Перевізнику та письменниці Ользі Деркачовій. Ілюстрована збірка акварелями відомої франківської художниці Тетяни Павлик, яка, за словами Богдана Томенчука, “загорнула вірші у свою душу”.
