У Франківську відкрили анотаційну дошку авторові музики легендарної “Гуцулки Ксені”. ФОТО

Ярослав Барнич народився 30 вересня 1896 року в селі Трофанівка Снятинського району Івано-Франківської області. Навчався в Коломийській гімназії. Добровольцем вступив до легіону Українських січових стрільців, пишуть ”Вікна” з посиланням на ”Галку”.

Разом із Михайлом Гайворонським Ярослав Барнич організував струнний квартет Українських січових стрільців. Був диригентом Українського театру товариства “Бесіда” у Львові (керівник А. Будзинський), пізніше працював у мандрівній трупі “Українська театральна дружина”, а також у Театрі Б. Овчарського. Диригував в Українському театрі товариства “Бесіда” під керівництвом Йосипа Стадника.

Закінчив Львівський вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка. Диригував в Ужгороді, вчителював у Самборі. В 1929 р. – переїзд до Станиславова, вчительська праця в школах, гімназіях, семінарії сестер Василіянок, державному Музичному інституті ім. С. Монюшка, польській Вищій школі ім. Ф. Шопена, диригування тамтешнім “Бояном”.

Написав оперети “Дівча з Маслосоюзу” (1932), “Шаріка” (1934), “Пригода в Черчі” (1936).

Працював диригентом Станиславівського муздрамтеатру, симфонічного оркестру філармонії, створив Гуцульський ансамбль пісні і танцю. Обіймав посаду диригента Львівської опери. Перед приходом “других совітів” емігрував. Викладав гру на скрипці та теоретичні предмети в Українському Музичному Інституті у містах Клівленді і Лорейні (Нью-Йорк). Впродовж 15 років (1951–1966) Ярослав Барнич працював художнім керівником та диригентом Українського хору імені Тараса Шевченка (Клівленд, США).

1 червня 1967 р. Ярослава Барнича не стало. Похований у Клівленді (Огайо, США).

Дошку відрили та освятили на фасаді будинку, де колись мешкав композитор. Його вшанували хвилиною мовчання, також прозвучав Гімн України. Народний колектив “Смерічка” вшанував пам’ять героя Івано-Франківська чудовим виконанням пісні. Декілька слів сказав й український письменник, літературознавець Степан Пушик.

”Ярослав Барнич – то музична слава нашого краю, легенда 1930-х років. Добре, що письменник Степан Пушик відновив справедливість і повернув авторство пісні “Гуцулка Ксеня” композитору, бо до того воно належало іншому. Це через те, що він не був другом радянської влади”, – згадує український краєзнавець, заслужений працівник культури України Михайло Головатий.