Олександра Сова була старшою за свого брата Олеся Гончара на 4 роки і пережила його на 20 років. | Фото: uoj.org.ua ”До останніх днів вона мала добру пам’ять, любила читати газети й книжки. До школи не ходила жодного дня. Читати й писати навчилася сама. Була релігійна, балакуча, мала блискуче почуття гумору, багато спілкувалася з людьми. До виходу на пенсію працювала продавцем. Жила в невеликій скромній хатинці на вулиці Клубна в Дніпропетровську, в якому розмістився приватний музей Олеся Гончара. В її хаті зберігаються особисті речі письменника: книжки з його автографами, подарунки, портрети. У сестри українського письменника залишилося вісім правнуків і троє праправнуків”, — написав на своїй сторінці у Facebook літературознавець Володимир Даниленко.
Олександра Сова все своє життя свято зберігала віру в Бога, була православною християнкою, прихожанкою Української Православної Церкви. Завдяки її праці було повернуто багато старовинних ікон, інформують ”Вікна”. У новозбудованому храмі на честь Покрова Богородиці, бабуся Шура (як ласкаво її всі називали) була першим скарбником. Також вона була останнім свідком закриття та знищення парафіяльного храму, побудованого ще на початку 20-го століття недалеко від існуючого нині.
Четвертого квітня Олександрі Терентіївні Сові виповнилося б 102 роки. Вона була старшою за свого брата Олеся Гончара на чотири роки і пережила його на 20 років.
”Коли Олександру Терентіївну запитували, в чому секрет її довголіття, вона відповідала, що багато років не будувала великих планів на майбутнє, а ставила перед собою скромне завдання – дожити до наступного Великодня, тому ніколи не переживала великих розчарувань від краху ілюзій, які найбільше травмують людську психіку”, — зазначив Володимир Даниленко.
Протягом всього свого життя вона дбайливо зберігала пам’ять про свого відомого брата, зберігала речі та цінні матеріали, пов’язані з його діяльністю як письменника зі світовим ім’ям.
