Віктор Павлів на першому мітингу Євромайдану у Калуші. 24 листопада 2013 року | Фото: Архів "Вікон" — Акція “Україна без Кучми” закінчилася поразкою, — згадує Роман Король. — Третьою була революція помаранчева. А четвертою, останньою і переможною — Майдан. Дай, Боже, щоб наша влада завжди розуміла, що вона робить і служила цьому народові. За Революцію гідності була заплачена висока ціна — людське життя. Це аванс, який сплачує Україна за свою самостійність і незалежність.
Нині «майданівці» поповнили лави Збройних сил України та Національної гвардії України, несуть службу в АТО.
— Як людина, яка тверезо оцінює ситуацію, ні в міліцію, ні в Нацгвардію я не міг піти служити, бо вони стріляли у народ. Тож ми, як українські націоналісти, пішли служити в армію, — зазначає Роман Король. — Добровільно, без повісток. Рік відслужили і повернулися додому, пробуємо зрозуміти, де більше ворогів: тут чи там? Там простіше — тут складніше. Бо тут ворог кричить “Слава Україні!”
«Я чекав на цю подію дев’ять років», — зазначив інший калушанин — Віктор Павлів на одному з перших мітингів Євромайдану у Калуші.
— Під час Майдану засідав Координаційний центр, приймав рішення. Мені треба було оперативно інформувати активістів, коли виїзди автобусів, коли блокуємо, коли розганяємо, коли спалюємо, коли гасимо, — згадує активіст Майдану.
Щодня на київський Майдан з Калуша відправляли по одному-два автобуси. Не оминули революційні події і самого міста: був понищений офіс Партії регіонів, а у дворі СБУ згоріла автівка. Також Калуш став першим містом, вільним від Януковича: тут публічно спалили портрет президента.
