”Попросили пройти в душову, де всі були повністю роздягнені; після цього стали бити співробітники в масках, светрах і рукавичках, удари наносили руками і ногами по всьому тілу; змушували віджиматися від підлоги і присідати, хто не міг продовжувати віджиматися і присідати, того знову били; били всіх сімох підлітків, при цьому були присутні й інші співробітники, одягнені у формений одяг (без масок); двоє із засуджених непритомніли”.
“Більше ніж інших били засудженого Поп В.І., який відмовлявся віджиматися і присідати; називали його бандерівецем; коли він попросив не бити його, то хлопця відтягнули в бік туалету і продовжували побиття, в результаті чого той втратив свідомість... Після побиття їх повели на стрижку (крім Попа), дозволили прийняти душ і одягнутися; тоді привели на бесіду з психологом Іриною, яка запитала: «Ну як, вам у нас сподобалося?»; опісля їх відвели на сон (о п’ятій годині ранку, спали до 6-ої ранку); вранці їх оглянув лікар і обробив рани”.
Це — слова підлітків, яких привезли відбувати покарання в Білоріченській виховній колонії. Показання зафіксовані в акті Громадської спостережної комісії по Краснодарському краю. Згідно з ним, з семи новоприбулих більше за всіх били 16-річного громадянина України, який у результаті помер, пишуть ”Вікна” з посиланням на ”Новою газету”. Батькам убитого вже дев’ятий день не видають тіло, наполягаючи на тому, щоб вони ховали сина в Краснодарському краї. До цього батьків схиляє і керівництво колонії, і прокурор, і навіть селищна влада. Бояться міжнародного резонансу? Втім, батьки, стоять на своєму: Віталій хотів повернутися в Україну, і тому, якщо отримають тіло, ховати будуть там.
Виріс Віталік в Закарпатській області України, в селі Грушево Тячівського району. Його мама, Світлана, родом з Кубані. Наприкінці 80-х вийшла заміж за українця Івана Попа, який до того часу якраз відслужив у ВДВ. Вирішили жити у нього в Грушево. Але років п’ять тому життя в селі стала зовсім бідною, тому повернулися на Кубань.
Там Світлана та Іван відкрили невеликий цех з виробництва тротуарної плитки. Віталік ж приїхав з України минулого літа, допомагати батькам по господарству.
Плитковий бізнес в Холмської і раніше-то йшов не дуже, а цього року прибули зовсім не стало. Плюс до цього Іван захворів і ліг у лікарню на операцію, грошей не вистачало. Що змусило 16-річного Віталіка піти на злочин, батьки зрозуміти не можуть. За розповідями односельців, підліток потрапив у погану компанію, а коли в магазині на вулиці Гоголя трапився розбій, узяв всю провину на себе. За статтею 162 отримав 4 роки 8 місяців колонії. У слідчому ізоляторі Новоросійська батьки його бачили 10 листопада.
З етапу сімох підлітків привезли в ніч на 25 листопада.
Про загибель сина Івану і Світлані повідомили 27 листопада, хоча помер він 25-го. Спочатку сказали, що помер в колонії, а в наступний їхній візит — що в лікарні. Втім, документа про наявність на тілі побоїв батькам не дали дотепер. Єдиний доказ — фотографії тіла і невеликий відеоролик, зняті батьком в морзі Білоріченською ЦРЛ.
”У двох місцях на голові були величезні порізи, а голова як згорнута. Тіло чорне як вугілля”, — розповідає Іван.
Зараз семеро співробітників колонії, включаючи в.о. начальника, заарештовані на два місяці. Крайовий СК порушив дві кримінальні справи: за частиною 4 статті 111 (навмисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, що спричинило смерть потерпілого) і за частиною 3 статті 286 (перевищення посадових повноважень із заподіянням тяжких наслідків).
Батьки ж убитого думають про інше: обидва вони — громадяни України, що мають лише дозвіл на тимчасове проживання в Росії. Вони побоюються, що за відмову ховати сина в Росії їм можуть помститися, не пустивши назад в РФ чи пізніше депортувавши. На резонанс в російських ЗМІ Іван і Світлана не сподіваються.
