Гендерна теорія скидається на чергову спробу застосування соціальної інженерії, адже вона сприймає подружжя і сім'ю Спільну Декларацію католицьких єпископів з приводу небезпеки нового ідеологічного поневолення народу України підписали у Братиславі, інформує “Католицький оглядач”.
СПІЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ
КАТОЛИЦЬКИХ ЄПИСКОПІВ УКРАЇНИ З ПРИВОДУ НЕБЕЗПЕКИ НОВОГО ІДЕОЛОГІЧНОГО ПОНЕВОЛЕННЯ НАШОГО НАРОДУ
Сім’я є найстаршою інституцією на Землі. Вона існувала до появи таких видів укладу людського життя, як народ, нація чи держава. Протягом тисячоліть саме в сім’ї найглибше проявляється любов та відповідальність, вірність та відданість, служіння та жертовність. Значення сім’ї для суспільства також неоціненне, тому що вона є джерелом соціального капіталу, який складається з низки чеснот, зокрема чесності, працьовитості, довіри та вміння працювати разом.
Відомо, що свої кращі якості людина також переважно набуває у родині. Тому жодна з недуг міжособового співжиття, які часом вражають сім’ю, не в змозі перекреслити її унікальної й сприятливої ролі для розвитку особистості та блага суспільства.
Християни від початку вбачали в сім’ї основну клітину людства, в якій відбувається передавання новим поколінням віри в Бога, національної свідомості та культурного спадку. Тож невипадково сім’ю називають домашньою Церквою.
Від появи перших людей подружжя завжди означало союз між чоловіком і жінкою. Таке розуміння закорінене в природному законі і доповнене біблійним об’явленням. У книзі Буття читаємо: «І сотворив Бог людину на свій образ, на Божий образ сотворив її, чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1, 27). Саме від Бога ми отримуємо особисту статеву приналежність − як дар і як покликання. Таке розуміння − що статева тотожність походить від Творця, а не є вибором людини − єднає у вірі та переконаннях не лише всі християнські конфесії, а і юдеїв та мусульман.
Як розповідає євангельська історія про весілля в Кані Галилейській, Ісус Христос освятив ці найбільш особистісні людські стосунки, роблячи їх Святим Таїнством, джерелом Божої благодаті. Нерозривне, вірне і плідне єднання чоловіка та жінки в любові, за словами апостола Павла, є іконою єдності між Христом і Його Церквою (пор. Еф. 5, 25−33). Подібно як наша статевість є Божим задумом, так само і основою подружнього єднання віруючих чоловіка і жінки є дія Святого Духа. З Божим Духом вони покликані співпрацювати впродовж усього сімейного життя.
Сьогодні в багатьох країнах світу ставиться під сумнів не лише важливість подружжя і сім’ї, але також обґрунтування їхнього існування. Пропонуються альтернативні моделі союзів, наприклад між двома чоловіками або двома жінками. Одностатеві пари отримують права на усиновлення та виховання дітей.
Поширюються ідеї, на основі яких вводиться нове поняття статі. Протягом тисячоліть людство визнавало існування двох статей на основі біологічних критеріїв − чоловічої та жіночої. Сьогодні ж дехто намагається відокремити поняття біологічної статі, з якою народжуємося, від особистого усвідомлення та досвіду власної статевості. Внаслідок цього статева приналежність не вважається більше даром Божим, а декларується предметом особистого вибору, правом людини. Вона перестає усвідомлюватися як глибинне покликання особи до вічної любові, а вважається наче тимчасовою грою.
Нас переконують, що йдеться лише про можливість вибору якогось виду власної поведінки з цілого спектру так званих сексуальних орієнтацій. Саме слово «гендер» означає звужене поняття статевості лише до її суспільно-культурного прояву. Така концепція суперечить християнському та раціональному розумінню статі як всеохоплювальної прикмети людської особи, яка реалізується теж і в її духовному житті через єдність душі й тіла.
Якщо б ці ідеї циркулювали лише в теорії, то це б не виходило за межі права на приватну думку та можливості існування різних філософських поглядів. Небезпека полягає в тому, що таку антилюдську теорію намагаються перетворити на панівний світогляд і втілити на практиці, іноді нав’язуючи її за допомогою міжнародних засобів тиску на світову спільноту. У руслі цих ідей у багатьох державах, на жаль, уже реалізовується підміна понять як у правовому полі, так і в системах виховання, нівелюється вся повнота поваги до людської статевості.
Процес такої підміни понять часто починається з прийняття «антидискримінаційних законів», в центрі яких ставиться не поняття дискримінації, а самі теорії, пов’язані з «гендерною ідентичністю» та «сексуальною орієнтацією». Наступним кроком у такому процесі є узаконення «одностатевих партнерств» та надання їм права на всиновлення дітей.
Ми, католицькі єпископи України, захищаючи гідність людської особи як такої, що створена чоловіком чи жінкою на образ Божий, і дбаючи про святість і гідність сім’ї, свідомі свого обов’язку перед Богом та долею майбутніх поколінь, застерігаємо українське суспільство перед небезпекою нового ідеологічного поневолення нашого народу. З трагічної історії українського народу минулого століття ми знаємо, на що перетворюються утопічні ідеології, які обіцяють щастя всього людства.
Ми рішуче викриваємо перші спроби впровадження гендерної ідеології, термінологія якої імплементується в українське законодавство, як це було, наприклад, із нещодавніми змінами до Кодексу законів про працю. Гендерна теорія скидається на чергову спробу застосування соціальної інженерії, адже вона сприймає подружжя і сім’ю як конструкції, які можна будувати в довільний спосіб. Насправді ж подружжя і сім’я − це живі організми, які зростають органічно і які потрібно плекати та про них піклуватися.
Закликаємо представників державної влади особливо турбуватися про родину, вести активну просімейну політику. Це завдання стає ще більше актуальним з огляду на те, що ми переживаємо затяжну демографічну кризу.
Наше сумління кличе до свідчення про все те, що є природним, автентичним і добрим для людини. Досвід мільярдів людей у всьому світі показує, що здорова, любляча сім’я приносить щастя і є життєвим покликанням, яке можливо реалізувати силою і благодаттю Святого Духа. У багатьох опитуваннях більшість молодих людей говорить, що їхньою найзаповітнішою мрією в житті є створити щасливу сім’ю. Молоді люди завжди сповнені найкрасивіших і найвеличніших прагнень та ідей. Допоможімо їм реалізувати ці мрії!
У цьому листі закликаємо до християнського свідчення та активної участі в суспільній дискусії всіх: чоловіків і дружин, батьків і матерів, синів і дочок, онуків та онучок − не боятися голосно й публічно свідчити про красу родини. Ділімося добрим особистим досвідом з іншими, бо він є життєво необхідним. Ми повинні зробити цей сміливий вибір заради щасливого життя поодиноких людей і всього суспільства.
Закликаємо всіх молитися за майбутнє сім’ї в Україні. Поручаємо наші молитовні наміри Пресвятій родині. Нехай вона буде для нас джерелом натхнення і прикладом для наслідування.
Від імені Синоду Єпископів
Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви
Блаженніший Святослав (Шевчук)
Від імені Конференції
римо-католицьких єпископів в Україні
Архиєпископ Мечислав Мокшицький
